Büssing A5P

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Büssing A5p.jpg

Панцирник Büssing A5p

Панцирник Büssing A5P
Виробництво та застосування
країна-виробник Німецька імперія Німецька імперія
компанія-виробник Büssing
роки виробництва 1916
кількість виробів, од. 3
війни Перша світова війна
Основні параметри
бойова маса, т 10 300 кг
екіпаж, осіб 10
довжина, мм 9,5 м
ширина, мм 2,0 м
висота, мм 3,5 м
Броня
тип броні катані плити 6-9 мм
основне озброєння 3 кулемети MG 08/15 7,92 мм
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна карбюраторний, рядний, 6 циліндровий мотор Ottomotor водяного охолодження,
потужність двигуна, к.с. (кВт) 90 к.с.
пальне бензин
підвіска залежна
колісна формула 4×4
швидкість по шосе, км/год. 35-40 км/год
запас ходу по шосе, км 240 км

Панцирник Büssing A5P належав до збройних сил Німецької імперії періоду Першої світової війни.

Історія[ред.ред. код]

Напередодні початку війни німецькі збройні сили не мали на озброєнні панцирних автомобілів на відміну від краї Антанти. Тому у жовтні 1914 було укладено угоди з фірмами Büssing, Daimler, Ehrhardt на створення проекту бронеавтомобіля. Внаслідок цього було виготовлено незначні партії панцирників A5P фірми Büssing, Модель1915 фірмою Daimler та E-V/4 фірмою Heinrich Ehrhardt Automobilewerke AG.

Компанія Büssing з 1910 виготовляла артилерійські тягачі на базі трактора, а у листопаді 1914 виготовила захищений панцирними плитами автомобіль, який за своїми габаритами перевищував вироби інших фірм. Він використовувався на Східному фронті до завершення війни у складі групи "Panzerkraftwagen MG-Zug". Він використовувався в Румунії, з 1918 в Україні. При виведенні військ 1919 панцирник вірогідно був покинутий в районі Миколаєва.

Компанія виготовила лише три панцирники A5P.

Конструкція[ред.ред. код]

Панцирник вирізнявся значними довжиною та колісною базою, приводом на всі колеса, розміщенням керма з переду і ззаду корпусу, в якому крім поворотної башти містилось 10 кулеметних лючків. Шість кулеметників повинні були переміщуватись з переносними кулеметами, набоями поміж лючками задля кращого обстрілу. Ще три кулемети було закріплено стаціонарно. Передбачалась можливість встановлення пари 20 мм гармат.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • "Fighting Vehicles of the World" by Philip Trewhitt and Chris McNab, 2004 (англ.)