CGI (графіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

CGI (англ. computer-generated imagery, букв. «Зображення, згенеровані комп'ютером») — спецефекти в кінематографі, телебаченні та симуляторах, створені за допомогою тривимірної комп'ютерної графіки. У комп'ютерних іграх зазвичай використовуть комп'ютерну графіку в реальному часі, але періодично додають і внутрішньоігрові відео, в яких використовується CGI.

Історія[ред.ред. код]

Уперше комп'ютери з метою управління і контролю над рухом об'єктів у кадрі частково стали використовуватися в 1977 р. на зйомках «Зоряних воєн» та «Близьких контактів третього вигляду», поставлених відповідно двома головними представниками сучасного супервидовищного кіно — Дж. Лукасом і С. Спілбергом, що підтримали надтехнічну тенденцію, біля витоків якої стояв С. Кубрик зі своїм фільмом «2001: Космічна одіссея» (1968). У 1982 р. група Дж. Вейє з лукасівської фірми ILM брала участь у створенні стрічки «Зоряний шлях II: Гнів Хана» — на комп'ютері відтво­рено неіснуюче гірське пасмо, а мертву планету перетворено на подібність Едему. У 1992 р. Релстон очолив колектив майстрів комп'ютерних ефектів у фільмі «Смерть їй личить» Земекіса (черговий «Оскар» — не можна було не оцінити наскрізну дірку, зроблену в тілі героїні Голді Хон, що любісінько розгулювала в кадрі). Але найзнаменитіший трюк, народжений Релстоном на комп'ютері, — це вигаданий герой Форрест Гамп з однойменної стрічки 1994 р. (знову режисера Земекіса), який у кіно­ хроніці, що стала вже історією, вітається за руку з президентом Джоном Кеннеді. Отже не див­но, що в активі Релстона опинилася вже п'ята в його кар'єрі зо­лота статуетка Американської кіноакадемії. Проте за кількістю одержаних «Оскарів» лідирує майстер візуальних ефектів Д. Мерен, теж один із співробітників лукасівської фірми ILM. У ЗО років він уперше опинив­ся серед володарів «Оскара» за спецефекти до картини «Імперія завдає у відповідь удару», другої в циклі «Зоряних воєн». У 1995 р. з'явилася перша повністю знята на комп'ютері анімаційна картина «Іграшкова іс­торія» Дж. Лессітера, оголошена зразком кінематографа століт­тя. Проте істотно й те, що в категорії «кращі спецефекти» приз Американської кіноакадемії тоді дістався австралійській стрічці «Бейб» (або «Чотирино­гий малюк»). Уній британська компанія «Хенсон'с Кріейчер Шоп» застосувала неймовірні аніматронні ефекти із залученням складної комп'ютерної сис­теми не тільки для оживлення тварин, але і для створення повного враження, що вони можуть синхронно розмовляти, причому на найбільших планах. «Комп'ютерні» тварини діють на екрані в найбільш ризикованих для живих собак кадрах рімейка діснеївського мультфільму «Сто і один далматинець» (1996). Застосування комп'ютера в кіно, безперечно, прорив до ра­ніш невідомої технології, яка може значно змінити всі наші уявлення про кінематограф. Не виключено, що кіно майбут­нього взагалі зможе обходитися без акторів (комп'ютери скоро виявляться здатними відтворювати волосяний покрив і від­тінки людської шкіри — штучні актори дуже дорого коштують). Робота ж режисера справді зве­деться до професії комп'ютерного програміста, майстра візуальних спецефектів.

Джерела[ред.ред. код]

Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.