Cardiocondyla elegans

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Cardiocondyla elegans

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Перетинчастокрилі (Hymenoptera)
Родина: Мурашки (Formicidae)
Рід: Cardiocondyla
Вид: C. elegans
Біноміальна назва
Cardiocondyla elegans
Emery, 1869
Посилання
Вікісховище: Cardiocondyla elegans
EOL: 451801
ITIS: 578592
NCBI: 313250

Cardiocondyla elegans — вид мурашок роду Cardiocondyla.

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений в Південній і Східній Європі, у Туреччині і на Кавказі[1]. Трапляється на відкритих просторах, берегах річок, у напівпустелях і степах, в піщаній і вологому ґрунті[2][3].

Опис[ред. | ред. код]

Дрібні мурашки, довжина робочих особин становить 2-3 мм. Забарвлення тіла робітників і самиць буро-чорне, але самці жовтувато-помаранчеві. Від близьких видів відрізняється такими ознаками як довший петіоль, відносно довге опушення черевця, великі очі. Фронтальні частки і лобова частина ззаду від лобових килей тонко поздовжньо мікроморщінисті. Фронтальні килі зазвичай злегка сходяться безпосередньо каудальніше рівня прикріплення вусиків. Дорсальная частина проподеума гладка, але з невеликими ямками і дуже тонкою мікрошерховатістю. Бічна частина мезосоми вблискуча, але дрібно сітчасто-зморшкувата. Верх стеблинки гладкий, з окремими фрагментами дуже тонких мікроретикулярних структур. Перший тергіт черевця голий. Проподеальні шипики добре розвинені, тупі. Вузол петіоля ширший за свою довжину. Постпетіолярний стерніт з переднемедіальною частиною значно опуклішою, ніж переднепарамедіальна частина; при погляді збоку ця переднемедіальна опуклість утворює невеликий тупий закруглений кут і переходить в хельціум з виразним кутом. Нижньощелепні і нижньогубні щупики складаються з 5 і 3 члеників відповідно. Перший тергіт черевця збільшений, блискучий. Стеблинка між грудкою і черевцем складається з двох члеників: петіолюса і постпетіолюса (останній чітко відділений від черевця), жало розвинене, лялечки голі (без кокона). Самці ергатоїдні[1][2].

Мурашник[ред. | ред. код]

Мурашник облаштовує у землі або під камінням. Спостереження під Франції показали, що щільність мурашників досягала п'яти гнізд на квадратний метр. У них було в середньому 70 робочих (від 2 до 318), 46 маток (від 0 до 413) і 3 самців (від 0 до 19). Розкопки цих 145 колоній виявили присутність великої кількості самиць і самців в одній камері недалеко від входу в гніздо, всього на кілька сантиметрів нижче поверхні. Подальші розкопки по вертикалі на глибину 1-2 м і діаметром близько 40 см навколо входу в гніздо виявили безліч взаємопов'язаних камер гнізда, в яких знаходилися в основному робітники, виводок і одна постійна матка, але тільки декілька статевих особин[4] .

Біологія[ред. | ред. код]

Сім'ї моногінні, включають одну матку і до 500 робочих мурашок. Парування самиць і самців відбувається всередині мурашника[1][5]. Як і інші близькі види всеїдний, вважає за краще невеликих комах і солодкі виділення. При заготівлі часто використовується тандемний біг. Влітку робочі поодинці збирають їжу з 8 до 13 години і знову між 16:00 і 21:00[4]. У робочих відсутні яєчники і тому вони не можуть відкладати навіть незапліднені яйця[6]. Микросателітні маркери ергатоїдних самців є дінуклеотид-повторами з 4-16 алелями, а спостережувана гетерозиготність коливається від 0,244 до 0,720[2] .

Розмноження[ред. | ред. код]

У 2021 році було виявлено явище порівнянне зі сватанням людей: молодих крилатих самиць робочі переносили в чужі неспоріднені гнізда (фактично до безкрилих самців). В ході польових спостережень виявлено участь робітників в знаходженні статевих партнерів, в результаті чого третя сторона — сиблінги (сестри робочі) — сприяють аутбридингу своїх сестер (маток). Робочі мурахи Cardiocondyla elegans переносять молодих крилатих самиць зі свого рідного гнізда на декілька метрів (максимально до 14,8 м) і кидають їх у вхід в гніздо іншої, не пов'язаної з ними колонії, щоб сприяти спаровуванню і аутбридингу з безкрилими малорухомими самцями. Ці молоді матки зимують в гніздах неспоріднених колоній, а навесні розходяться пішки, щоб заснувати власні колонії. Робітники вибирають певні колонії-реципієнти, в які вони переносять численних статевозрілих особин жіночої статі[4] .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Seifert B. The ant genus Cardiocondyla (Insecta: Hymenoptera: Formicidae) — a taxonomic revision of the C. elegans, C. bulgarica, C. batesii, C. nuda, C. shuckardi, C. stambuloffii, C. wroughtonii, C. emeryi, and C. minutior species groups // Annalen des Naturhistorischen Museums in Wien. Serie B, Botanik und Zoologie : журнал. — Wien, Austria : Naturhistorisches Museum in Wien, 2003. — Vol. 104 (21 April). — P. 203—338 (Cardiocondyla elegans: 225—228). — ISSN 0255-0105. Архівовано з джерела 18 лютого 2022. Процитовано 30 вересня 2021.
  2. ↑ а б в Lenoir, J. C., Schrempf, A., Lenoir, A., Heinze, J. & Mercier, J. L. Five polymorphic microsatellite markers for the study of Cardiocondyla elegans (Hymenoptera: Myrmicinae). Molecular Ecology Notes 5, 565—566 (2005). https://onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/j.1471-8286.2005.00989.x [Архівовано 29 серпня 2021 у Wayback Machine.] Blackwell Publishing Ltd
  3. ↑ Bernard F. Faune de l'Europe et du Bassin Méditerranéen. 3. Les fourmis (Hymenoptera Formicidae) d'Europe occidentale et septentrionale. — Paris : Masson et Cie, 1967. — 411 с.
  4. ↑ а б в Mathilde Vidal, Florian Königseder, Julia Giehr, Alexandra Schrempf, Christophe Lucas & Jürgen Heinze. Worker ants promote outbreeding by transporting young queens to alien nests // Communications Biology : журнал. — 2021. — Vol. 4, no. 515 (21 April). — P. 345—354. — DOI:10.1038/s42003-021-02016-1.
  5. ↑ Lenoir J. -C., Schrempf A., Lenoir A., Heinze J., Mercier J. -L. Genetic structure and reproductive strategy of the ant Cardiocondyla elegans: Strictly monogynous nests invaded by unrelated sexuals // Molecular Ecology : журнал. — 2006. — Vol. 16, no. 2 (21 April). — P. 345—354. — DOI:10.1111/j.1365-294X.2006.03156.x. — PMID 17217349 .
  6. ↑ Heinze, J., Cremer, S., Eckl, N. & Schrempf, A. Stealthy invaders: the biology of Cardiocondyla tramp ants. Insectes Soc. 53, 1-7 (2006). https://doi.org/10.1007/s00040-005-0847-4 Springer Nature Switzerland AG (Birkhäuser Verlag), Basel, 2006.

Література[ред. | ред. код]

  • Радченко А. Г. Палеарктические муравьи рода Cardiocondyla (Hymenoptera, Formicidae) // Энтомологическое обозрение : журнал. — 1995. — Т. 74 (21 апреля). — С. 447—455.
  • Bolton B. Afrotropical species of the myrmicine ant genera Cardiocondyla, Leptothorax, Melissotarsus, Messor and Cataulacus (Formicidae) // Bulletin of the British Museum (Natural History) Entomology : журнал. — 1982. — Vol. 45 (21 April). — P. 307—370.
  • Heinze J., Cremer S., Eckl N. & Schrempf A. Stealthy invaders : the biology of Cardiocondyla tramp ants. Insectes sociaux. — 2006. — Vol. 53, no. 1 (21 April). — P. 1—7.
  • Lenoir J.-C. Structure sociale et stratégie de reproduction chez Cardiocondyla elegans. (Université François Rabelais — Tours). — 2006. — 21 квітня.
  • Lenoir J. C., Schrempf, A., Lenoir, A., Heinze, J. & Mercier, J. L. Genetic structure and reproductive strategy of the ant Cardiocondyla elegans: Strictly monogynous nests invaded by unrelated sexuals // Mol. Ecol. : журнал. — 2007. — Vol. 16 (21 April). — P. 345—354.


Мурашка Це незавершена стаття про мурашок.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Cardiocondyla_elegans&oldid=38313176