Алелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алельні гени — різні варіанти одного гена, що трапляються в межах однієї популяції організмів та визначають різні фенотипи цих організмів.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Алельні гени займають однакове положення в хромосомах однієї пари (гомологічних хромосомах) і визначають різні стани певних ознак (наприклад, високий чи низький зріст, рудий або чорний колір волосся, блакитний або зелений колір очей, а також можуть визначати такі аномалії як альбінізм, непропорційне розташування тих чи інших частин тіла, органів, нерідко трапляються й відносно різнобарвний колір нігтів, очей; найбільш розповсюдженим явищем є зміна кольору очей, що не впливає на якість зору).

В особин певного виду алельні гени можуть бути в різних поєднаннях. Якщо організм диплоїдний, тобто кожна хромосома має пару, то він може мати або два однакові алелі певного гена, або різні.

Різні алельні гени мають різний ступінь здатності до зміни структури. Розрізняють стійкі алелі, мутації яких спостерігаються відносно рідко, і нестійкі, мутації яких відбуваються значно частіше.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Мендель
В 60-х роках XIX століття австрійський монах Ґреґор Йоганн Мендель зацікавився схрещуванням гороху, що мав різні ознаки. Він вирішив, що варто сконцентруватися на кількох відмінностях нехтуючи рештою. Він почав проводити селекцію за 3-ма ознаками (факторами): колір горошин (зелений -  жовтий), зовнішній вигляд (гладенький -  зморшкуватий), довжина стеблини (довга -  коротка). Він дослідив передачу цих характеристик від покоління до покоління, скрупульозно записуючи результати.[1]

Мендель дослідив, що для кожного фактора існує по дві форми, і що різні фактори між собою не корелюють. Якщо рослину з жовтими горошинами схрестити з зеленими (батьківське покоління), то в 1-му покоління всі особини будуть одного -  жовтого кольору, а в 2-му поколінні 1/4 рослин будуть зеленого кольору, решта 3/4 будуть жовтого. Це повністю збіглося з його розрахунками. Одна з цих ознак (в даному разі жовтий колір) є домінантною, а інша (зелений колір) є рецесивною. В 1863 монах завершив свої дослідження, і попри публікацію в 1866 в провінційному австрійському журналі його праця на тривалий час залишилася непоміченою.[1]

Лише в 1900-му році три вчених (гол. Хуго Де Фріз, нім. Карл Еріх Корренс і австрієць Еріх фон Чермак), незалежно один від одного, наново відкрили і опублікували закони Менделя, з посиланням на Ґреґора Менделя. В 1909 данський біолог Вільгельм Людвіг Йогансен, що ввів термін ген, назвав різні форми генів, що визначають відмінності за однією з ознак, алелями.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в Asimov, Isaac (1972). The Intelligent Man's Guide to Science (англійською). Basic Books Inc. ISBN 0-465-00472-5. 

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]