DF-ZF

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
WU-14/DZ-ZF
Зразковий зовнішній вигляд нового гіперзвукового БЛА DF-ZF
Перший політ 9 січня 2014
CMNS: DF-ZF у Вікісховищі

DF-ZF[1] або WU-14[2][3] — позначення китайського експериментального гіперзвукового військового безпілотного літального апарату (БЛА)[джерело?], яке йому надали військові в США.

Опис[ред. | ред. код]

За даними " The Diplomat[en] "[4], гіперзвуковий БЛА DF-ZF може розвивати швидкість в діапазоні від 5 до 10 чисел Маха (тобто — від 6173 до 12359 км/год). За даними Jane's Defence Weekly та інших джерел, DF-ZF може використовуватися для доставки до цілі ядерної зброї, а також високоточних неядерних засобів ураження.[1][4] Завдяки гіперзвуковій швидкості польоту DF-ZF практично неможливо перехопити за допомогою звичайних систем ППО, що використовують дані наземних та морських РЛЗ та супутникової розвідки.[4].

Можлива траєкторія входу в атмосферу. Зміна напряму польоту (після входу атмосферу) може значно збільшити дальність польоту до місця посадки.

У порівнянні зі звичайними балістичними ракетами, у гіперзвукового літального апарату є важлива перевага: якщо боєголовка ракети рухається в космосі і верхніх шарах атмосфери з великою швидкістю, але по добре передбачуваній траєкторії (що полегшує її перехоплення засобами протиракетної оборони), то використання аеродинамічних сил робить його маневренішим, а перехоплення системами ПРО — вкрай малоймовірним.

За даними деяких джерел, одним з недоліків нового БЛА є те, що при його розробці слабо використовувалося комп'ютерне проектування[4] (при цьому, у 2016 р. китайські суперкомп'ютери увійшли в групу найшвидших[5], незважаючи на цей можливий недолік, програма розробки БЛА тривала і до 2016 р.було виконано 7 запусків — всі успішні.[1]

Наприкінці 1980-х кілька країн взялися за розробку засобів протиракетної оборони, призначених для захисту від балістичних ракет. Але гіперзвуковий літак міг рухатися геть іншою траєкторією — після запуску (по балістичній траєкторії) він входить в атмосферу, і за рахунок аеродинамічної підйомної сили змінює напрямок руху на близьке до горизонтального. Рух з величезною швидкістю практично паралельно поверхні Землі на великій висоті скорочує інтервал часу для виявлення ЛА, його першої атаки і повторних атак (якщо перші виявилися невдалими). Також, використання запасу кінетичної енергії при великій швидкості входу в атмосферу та аеродинамічних сил може дозволити значно збільшити дальність польоту[6].

Після запуску гіперзвуковий БЛА рухається балістичною траєкторією і потім, увійшовши у верхні шари атмосфери, — приблизно паралельно поверхні Землі. Це робить загальний шлях до мети коротшим, ніж у звичайної балістичної ракети. В результаті, незважаючи на зниження швидкості через опір повітря, гіперзвуковий БЛА може досягти мети швидше, ніж звичайна боєголовка МБР. При цьому висота польоту дуже мала, щоб перехопити БЛА за допомогою заатмосферних (космічних) засобів ураження. Недоліком є зниження швидкості та висоти польоту перед ціллю, що може полегшити перехоплення наземними засобами ППО[7] (такими як Спринт (США), її аналогами; і радянською ракетою 53Т6).Іншими можливими засобами захисту можуть стати зброя спрямованої енергії, лазерна зброя та електромагнітна гармата[8].

Для запуску гіперзвукових БЛА, схожих з WU-14, в КНР можуть використовуватись різні балістичні ракети — наприклад, ракета середньої дальності Дунфен-21 (при цьому дальність зросте з 2 до 3 тис. км) та міжконтинентальна балістична ракета Дунфен-31 (при цьому дальність зросте з 8 до 12 тис. км). Частина фахівців вважає, що DF-ZF в першу чергу використовуватиметься для знищення тактичних цілей на невеликій дальності — оскільки цей БЛА здатний ефективно вражати рухливі цілі, що важче зробити за допомогою звичайних балістичних ракет. Потім, подібні БЛА можуть використовуватися для ударів по стратегічним об'єктам (США та інших країн) — тому що звичайні системи ППО навряд чи зможуть перехопити швидку (5М) і маневруючу ціль, а швидкість входу цього БЛА в атмосферу вдвічі вища (10 М)). Тому для захисту від таких літаків рекомендується проводити розробку лазерного та інших подібних засобів ППО.[6]

Випробування[ред. | ред. код]

Цей гіперзвуковий БЛА успішно випробовувався в польоті 7 разів (9 січня, 7 серпня та 2 грудня 2014 р.; 7 червня та 23 листопада 2015 р.[1] ; а також у квітні 2016 р.[4]. Для всіх запусків використовувався космодром Тайюань у провінції Шаньсі, це основний космодром, що використовується КНР для випробувальних запусків військових ракет великої дальності, що стоять на озброєнні та розробляються для НВАК[1][4] Міністерство оборони КНР підтвердило факт проведення льотних випробувань у 2014 р., при цьому декларувавши, що вони проводилися «з науковими цілями» (хоча були очевидні ознаки військового призначення БЛА)[9]. Всі сім запусків були визнані успішними та американськими посадовими особами (відповідно до Washington Free Beacon[en][10][11]).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Richard D Fisher Jr (27 листопада 2015). US officials confirm sixth Chinese hypersonic manoeuvring strike vehicle test. IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 1 вересня 2017.
  2. ↑ Hypersonic Gliders, Scramjets, And Even Faster Things Coming To China's Military [Архівовано 28 серпня 2014 у Wayback Machine.] // popsci.com/blog-network
  3. ↑ Debalina Ghoshal (18 лютого 2015). China's Hypersonic Glide Vehicle: A Threat to the United States. Space Daily (англ.). New Delhi, India: Space Media Network. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  4. ↑ а б в г д е Franz-Stefan Gady (28 квітня 2016). China Tests New Weapon Capable of Breaching US Missile Defense Systems (Beijing has successfully tested a new hypersonic missile). The Diplomat www.thediplomat.com (англ.). (the international current-affairs magazine for the Asia-Pacific region). Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  5. ↑ New Chinese Supercomputer Named World’s Fastest System on Latest TOP500 List. TOP500 News Team. 20 червня 2016. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 8 січня 2022.
  6. ↑ а б Bradley Perrett, Bill Sweetman and Michael Fabey (27 січня 2014). U.S. Navy Sees Chinese HGV As Part Of Wider Threat (China demonstrates a hypersonic glider). www.aviationweek.com (англ.). Penton (information services company). Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 1 вересня 2017.
  7. ↑ Daniel Katz (11 квітня 2014). Introducing the Ballistic Missile Defense Ship. www.aviationweek.com (англ.). Penton (information services company). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  8. ↑ Valerie Insinna (27 серпня 2014). U.S., China in Race to Develop Hypersonic Weapons. National Defense (NDIA's Business and Technology Magazine) www.nationaldefensemagazine.org (англ.). Arlington, VA: National Defense Industrial Association. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 1 вересня 2017.
  9. ↑ China confirms hypersonic missile carrier test. Reuters. 16 січня 2014. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2017.
  10. ↑ Bill Gertz (22 січня 2016). Stratcom: China Moving Rapidly to Deploy New Hypersonic Glider. www.freebeacon.com (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  11. ↑ Bill Gertz (27 квітня 2016). China Successfully Tests Hypersonic Missile. www.freebeacon.com (англ.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=DF-ZF&oldid=41575115