De Havilland Canada DHC-2 Beaver

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
DHC-2 Beaver
DHC-2 Beaver на поплавках
Тип транспортний літак
короткого зльоту і посадки
Розробник de Havilland Canada
Виробник de Havilland Canada
Головний конструктор Фред Баллер, Всеволод Якимюк
Р. Д. «Дік» Хіскокс
Перший політ 16 серпня 1947
Початок експлуатації 1948
Статус експлуатується
Основні експлуатанти Армія США
Кенмор Ейр
Цивільний повітряний патруль
Роки виробництва 1947-1967
Виготовлено 1 657
CMNS: De Havilland Canada DHC-2 Beaver у Вікісховищі

de Havilland Canada DHC-2 Beaver — одномоторний легкий багатоцільовий літак короткого зльоту і посадки, призначений для експлуатації в складних умовах неосвоєних районів. Використовується для вантажопасажирських перевезень, авіахімічних робіт, в експедиціях, пошуково-рятувальних операціях, у ВПС різних країн як легкий універсальний транспорт. Понад 1 600 літаків було побудовано до закінчення виробництва у 1967 р., і навіть в даний час попит на ці літаки досить високий. Справедливо вважається одним з найбільш вдалих в світі літаків для експлуатації на неосвоєних територіях. Експлуатувався більш ніж в 50 країнах світу.

DHC-2 Beaver на колісному шасі

Розробка і конструкція[ред. | ред. код]

У перші повоєнні роки фірма de Havilland Canada, справедливо вважаючи, що зменшення військових замовлень не забезпечить фінансової стійкості, звернула пильну увагу на цивільний авіаційний ринок. Компанія запросила на роль директора з продажу відомого пілота Punch Dickins, який раніше літав на неосвоєних територіях, і останній розпочав широку програму по збору інформації від різних пілотів — з тим, щоб зрозуміти, яким би вони хотіли бачити новий літак. Майже одностайно пілоти висловили наступні побажання: великий запас потужності двигуна, короткий зліт і посадка, легка установка різних видів шасі — коліс, лиж або поплавців. На заперечення інженерів de Havilland про те, що при такому компонуванні крейсерська швидкість буде вельми посередньою, один з пілотів відповів: «Досить, якщо він буде трохи швидше собачої упряжки». Враховувалися й інші пропозиції для «всюдихідних» літаків: наприклад, двері з двох боків фюзеляжу для полегшення розвантаження та завантаження.

Розробка літака почалася 17 вересня 1946 року, конструкторами були призначені Fred Buller, Dick Hiscocks, Jim Houston і W. Jakimiuk (Всеволод Якимюк), робота велася під керівництвом Phil Garratt. Новий літак був спочатку сконструйований суцільнометалевим, на відміну від більш ранніх літаків такого типу, наприклад Noorduyn Norseman: концепція виглядала так: «сталь від двигуна до протипожежної перегородки, потужна алюмінієва рама з панелями і дверима в секції пілотської кабіни, полегшена алюмінієва рама до хвоста, хвіст-монокок». У той час de Havilland Canada була британською компанією, і літак планувалося оснастити двигуном британського виробництва. Потужність його була недостатньою, і довелося збільшити площу крил для забезпечення короткого зльоту/посадки. Коли компанія Pratt & Whitney Canada запропонувала за помірною ціною двигуни Wasp Junior потужністю 450 л. с., що залишилися з військових замовлень, літак отримав навіть надлишкову потужність, ніж за початковою схемою з довгим крилом. Результатом стали виняткові злітно-посадочні характеристики: розбіг і пробіг був надзвичайно коротким.

Після безлічі випробувань і удосконалень літак був готовий до серійного виробництва. За рішенням фірми він був названий Beaver — «бобер». Перший політ машини виконав пілот Russell Bannock 16 серпня 1947 року в Downsview, Ontario.

Спочатку продажу літака йшли посередньо: близько двох або трьох машин в місяць. Але по мірі демонстрації літака становище поступово поліпшувалося. Ключовою для літака подією став вибір в наступному році літака Beaver як основного легкого транспортного літака для армії США (суперником був Cessna 195). Число замовлень на літак різко зросло, і незабаром завод виробляв сотні машин в місяць: замовники з'явилися по всьому світу. До закінчення серійного виробництва в 1967 р. було побудовано 1 657 одиниць DHC-2 Beaver.

Beaver був створений для польотів у важкодоступних, неосвоєних і малонаселених місцях. Його малий розбіг і пробіг зробили його незамінним для досягнення місць, куди раніше можна було дістатися тільки пішки або на човні. Для частих польотів у віддалені місцевості і в умовах холодного клімату, на літаку є ряд характерних технічних рішень: наприклад, горловина маслобака знаходиться в кабіні, і пілот може доливати масло прямо в польоті.

Експлуатація[ред. | ред. код]

Кабіна DHC-2

Незважаючи на закінчення провадження у 1967, сотні машин і зараз перебувають в експлуатації, проходячи модернізацію і адаптуючись до сучасних технологічних рішень. Зокрема, компанія Kenmore Air проводить глибоку модернізацію і удосконалення обладнання літаків цього типу. На сучасному ринку Beaver, що продавався в 1950-х роках за ціною менше 50 000 USD, може коштувати близько US$ 500 000.

Двигун Pratt & Whitney Wasp зараз не випускається, знайти запчастини до нього непросто. З цієї причини деякі обслуговуючі фірми замінюють оригінальний двигун сумісним турбогвинтовим — таким, як PT6. Такий двигун потужніший і легший, а гас часто доступніше високооктанового авіаційного бензину. В даний час, однак, пропонується відновлення виробництва літаків Beaver за ліцензії в Новій Зеландії. Також канадське підприємство Viking Air заявило про можливий запуск серії літаків De Havilland Canada DHC-3 Otter і, можливо, DHC-2 Beaver з причини високого ринкового попиту на них.

У 1987 році Інженерна рада Канади помістила DHC-2 в десятку кращих інженерних досягнень Канади XX століття.

Основні модифікації[ред. | ред. код]

DHC-2 Mk 3 Turbo Beaver — турбогвинтова модифікація на амфібійному поплавцевому шасі
Beaver I
перша модифікація з поршневим двигуном Pratt & Whitney R-985 Wasp Jr. потужністю 450 к.с. (336 кВт).
Beaver AL Mk 1
багатоцільовий літак короткого зльоту і посадки для Британської Армії.
C-127
оригінальна назва для літаків DHC-2, що використовувалися військовими США, пізніше змінена на L-20.[1]
YL-20
Випробувальний літак для військових США.
L-20A Beaver
багатоцільовий літак короткого зльоту і посадки для Армії США, пізніше названий U-6A, 968 побудовано.
L-20B Beaver
В основному подібний до L-20A, але з невеликими змінами в обладнанні. Шість екземплярів продано до Армії США. Пізніше називався U-6B.
U-6A
Нова назва для літаків L-20A для Армії США
U-6B
Нова назва для літаків L-20B для Армії США
Beaver II
Один літак оснащений радіальним поршневим двигуном конструкції Alvis Leonides.
Wipaire Super Beaver
Конверсія надлишків літаків L-20 Beaver.[джерело?]
Wipaire Boss Turbo-Beaver
Турбо-конверсія оснащена двигуном PT-6
Turbo-Beaver III
турбогвинтовий двигун Pratt & Whitney PT6A-6 (578 к.с.) або РТ-20.
Airtech Canada DHC-2/PZL-3S
Модернізований варіант з поршневим радіальним двигуном PZL-3S (600 к.с.).
Volpar Model 4000
Конверсія 1970-х років фірми Volpar, перший політ в квітні 1972 з модифікованою носовою частиною оснащений турбогвинтовим двигуном AiResearch TPE331-2U-203 з трилопатевим пропелером. Інші зміни включали в себе нове хвостове оперення.[2]
Viking DHC-2T Turbo Beaver
Модернізований компанією Viking Air з турбогвинтовим двигуном Pratt & Whitney Canada PT6A-34 680 hp (507 kW).[3]

Специфікації (DHC-2)[ред. | ред. код]

Ортографічні проєкції літака de Havilland Canada DHC-2 Beaver.
Ортографічні проєкції літака de Havilland Canada DHC-2 Beaver.

Джерело Donald 1997, p. 328.

Основні характеристики

  • Екіпаж: 1
  • Пасажири: 6 пасажирів, 2,100 фунтів (953 кг) корисного навантаження
  • Довжина: 30 фт 3 дм (9.22 м)
  • Розмах крила: 48 фт 0 дм (14.63 м)
  • Висота:9 фт 0 дм (2.74 м)
  • Площа крила: 250 кв. фт (23.2 м²)
  • Маса порожнього: 3,000 lb (1,361 кг)
  • Маса злітна: 5,100 lb (2,313 кг)
  • Двигун: 1 × радіальний двигун Pratt & Whitney R-985 Wasp Jr., 450 кс (336 кВт)nbsp each

Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: 158 миль/год (255 км/год)
  • Крейсерська швидкість: 143 миль/год (230 км/год)
  • Дальність польоту: 455 миль (732 км)
  • Практична стеля: 18,000 фт (5,486 м)
  • Швидкопідйомність: 1,020 фт/хв (5.2 м/с)

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Аероплан присутній у фільмі «На межі», а також у фільмі «Шість днів, сім ночей» (Six Days Seven Nights, 1998). В обох стрічках він терпить аварію.
  • Фанати комп'ютерних ігор можуть політати на ньому в GTA San Andreas і Flightgear.
  • Американський музикант Кенні Джі — компетентний пілот даного гідроплану. Про своє гідроплані музикант розповідає: «Це самий безпечний з усіх аеропланів, у всякому разі, до тих пір, поки вода під нами. Навіть якщо відмовить двигун, нам просто доведеться знизитися і приводнитися. Взагалі, мені подобається, коли все робиться екстрабезпечно»

Див. також[ред. | ред. код]

Пов'язані розробки[ред. | ред. код]

Подібні літаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Aviation Week and Space Technology, volume 54, 1951. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 2 жовтня 2016.
  2. ↑ Taylor 1973, p. 457
  3. ↑ Viking Air (n.d.). DHC-2 Turbo Beaver. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 29 вересня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: DHC-2 Beaver
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=De_Havilland_Canada_DHC-2_Beaver&oldid=36244257