Вертоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Bell 206
гелікоптер КТ-112

Вертоліт, гелікоптер (фр. hélicoptère, від грец. ἕλιξ «гелікс» (Р. «гелікос») — гвинтова лінія та грец. πτερόν «птерон» — крило) — літальний апарат, важчий за повітря. Підйом і переміщення в повітрі забезпечується гвинтом, що обертається в горизонтальній площині. Переміщення забезпечується нахилом у відповідному напрямку несного гвинта.

Оскільки гвинт, що обертається, створює значний обертальний момент, цей момент необхідно компенсувати.

Переважно використовується дві схеми компенсування обертального моменту — два горизонтальні співвісні гвинти однакового розміру, які обертаються у протилежних напрямках, та схема, де обертальний момент великого горизонтального несного гвинта компенсується меншим вертикально розміщеним повітряним гвинтом або струменевою системою керування типу NOTAR.

Історія[ред.ред. код]

Ключові моменти історії гелікоптерів:

  • 1907, 13 листопада французький винахідник Поль Корню здійснив перший політ гелікоптером. Несні лопаті рухалися за допомогою двигуна «Antoinette» потужністю 24 к. с; машина підняла свого винахідника над землею майже на 30 см і протримала в повітрі 20 секунд
  • 19081912Сікорський Ігор Іванович побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер.
  • 1936 — Німецький Focke-Wulf Fw 61 став першим придатним для польотів гелікоптером
  • 1942Sikorsky R-4 став першим гелікоптером серійного виробництва
  • 1952Мі-1 — перший у СРСР серійний гелікоптер
  • 1961Bell UH-1 Huey
  • 1962СН47 Chinook — військово-транспортний гелікоптер із дубльованими гвинтами (Боїнг)

Використання[ред.ред. код]

гелікоптери використовують як:

  • повітряні підйомні крани
  • засоби для гасіння пожеж
  • санітарні гелікоптери
  • військовий
  • поліцейські гелікоптери

Двигуни[ред.ред. код]

Першими двигунами гелікоптера були прості механічні пристрої, такі як гумові стрічки або шпинделі, які застосовуються в іграшкових та і малих моделях. За півтора століття до першого польоту літака, парові машини використовувалися для спроб здійнятися вертикально у повітря, але обмеженість парового двигуна не дозволяли це зробити, проте, такі експерименти сприяли вивченню аеродинаміки гелікоптерів. Винахід двигуна внутрішнього згорання наприкінці 19-го століття дав можливість створити гелікоптер, оскільки такі двигуни можуть бути достатньо потужними та здатними здійняти у повітря людей.

У ранніх конструкціях гелікоптера використовувались двигуни, призначені для літаків, але вони незабаром були замінені більш потужними автомобільними двигунами і радіальними двигунами. Найбільш обмежувальним фактором розвитку гелікоптерів у першій половині XX століття було те, що кількість енергії яка виробляється двигуном, не була достатньою для підтримки вертикального польоту враховуючи велику масу тільки самого двигуна. Ця обмеженість була подолана за рахунок появи доступних малих двигунів, після чого розпочалось виготовлення успішних моделей гелікоптерів. Коли було розроблено компактний плаский двигун, промисловість легко адаптувалась для його використання у невеликих гелікоптерах, хоча радіальні двигуни продовжували використовуватися для великих гелікоптерів.

Турбінні двигуни революцію в авіаційній промисловості, а також турбовальних двигун, нарешті, дав вертольоти двигун з великою кількістю влади і низькою страти ваги. Турбовальними також більш надійні, ніж поршневих двигунів, особливо при виробництві безперервні високі рівні влади, необхідні на вертольоті. Турбовальний двигун зміг бути зменшено до розміру вертольота бути розроблений так, щоб усі, крім самих легких моделей вертольотів на живлення від газотурбінних двигунів сьогодні.

Спеціальні реактивні двигуни, розроблені для приводу ротора від кінчиків ротора називають наконечника струменів. Рада струменя живлення від віддаленої компресора називаються холодних струменів наконечника, а ті, на харчування від вихлопних газів згоряння, називаються гарячих струменів чайових. Прикладом «Cold Jet» вертольота «Південно-Західна Джинн», і приклад гарячої наконечника реактивного вертольота YH-32 Hornet.

Деякі гелікоптери є радіокерованими і використовують електродвигуни. Радіокеровані гелікоптери можуть також мати поршневі двигуни внутрішнього згорання, які використовують інші, ніж бензин палива, наприклад нітрометан. Деякі турбінні двигуни, які широко використовуються в гелікоптерах можуть також використовувати біодизель замість палива для реактивних двигунів.

Українські гелікоптери[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]