Гутурама фіолетова
| Гутурама фіолетова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Самець фіолетової гутурами
.jpg) Самиця фіолетової гутурами
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Euphonia violacea (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla violacea Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Гутура́ма фіолетова[2] (Euphonia violacea) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
_(1).jpg)
_(1).jpg)
Довжина птаха становить 10-11,5 см, вага 12,5-17 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла синювато-чорна з фіолетовим відблиском, особливно помітним на голові і на спині. Нижня частина тіла золотисто-жовта, гузка білувато-жовта. На лобі золотисто-жовта пляма. У самиць верхня частина тіла переважно оливково-зелена, крила і хвіст чорнуваті, нижня частина тіла зеленувато-жовта. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорнуваті.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- E. v. rodwayi (Penard, TE, 1919) — східна Венесуела і острів Тринідад;
- E. v. violacea (Linnaeus, 1758) — Гвіана і північна Бразилія;
- E. v. aurantiicollis Bertoni, AW, 1901 — східна Бразилія, східний Парагвай і північно-східна Аргентина (Місьйонес).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Фіолетові гутурами мешкають у Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Парагваї, Аргентині та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в чагарникових заростях, рідколіссях і саванах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті до 1100 м над рівнем моря. Живляться переважно ягодами омели, плодами епіфітних кактусів і цекропії Cecropia, а також іншими ягодами і плодами та нектаром Psittacanthus і Allophyllus edulis. Доповнюють свій раціон дрібними безхребетними[4].
Початок сезон розмноження різниться в залежності від сезону. В Бразилії він припадає на жовтень, в Суринамі триває з листопада по квітень, а на Тринідаді з січня по серпень, з піком у травні-липні. Гніздо кулеподібне, будується самицею і самцем, розміщується на дереві. Воно складається з зовнішньої частини, сплетеної з гілочок, лишайників і рослинних волокон і внутрішної, встеленої мохом, пухом або іншим м'яким матеріалом. В кладці від 2 до 5 білуватих яєць, поцяткованих рудувато-коричневими плямками. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них приблизно 10 днів. Насиджує лише самиця, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Euphonia violacea: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 05 червня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finches, euphonias, longspurs, Thrush-tanager. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 05 червня 2022.
- ↑ Euphonia violacea (Violaceous Euphonia) (PDF). Sta.uwi.edu. Процитовано 10 квітня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Поштові марки [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Тринідаду і Тобаго із зображенням фіолетової гутурами
- Violaceous euphonia photo gallery [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] VIREO Photo-High Res [Архівовано 5 червня 2022 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |