Francamente me ne infischio

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Francamente me ne infischio»
Загальні дані
Жанр музикальна
соціальна
вар'єте
Країна Італія Італія
Мова італійська мова
англійська мова
Ориг. мережа Rai Uno
Ориг. трансляція 7 жовтня 1999
Остання трансляція 28 жовтня 1999
Кількість сезонів 1
Кінокомпанія телерадіокомпанія RAI
Місце фільм. Мілан, цех авіазаводу Капроні
Творча команда
Ідея Адріано Челентано
Ведучі/Актори Адріано Челентано
Франческа Нері
Технічні дані
Камера багатокамерна зйомка
Українськомовна локалізація

Francamente me ne infischio (укр. «Сказати по правді — мені начхати») — італійська музично-соціальна телепередача в чотирьох епізодах, створена співаком та кіноактором Адріано Челентано, транслювалася восени 1999 року на каналі Rai 1.

Передумови[ред. | ред. код]

У 1997 році телекомпанія RAI запропонувала співаку Адріано Челентано випустити мега-шоу «Il Conduttore» («Провідник»), у зв'язку з цим був укладений контракт. Проте, незабаром, цей телепроєкт був зупинений. Челентано виступив проти RAI й оголосив, що компанія не виконує свої контрактні зобов'язання і не пропускає його програму, справа закінчилася судом, який змусив телекомпанію готувати новий телепроєкт співака.[1] Восени 1999 року, нарешті, вийшов власний телепроєкт Челентано «Francamente me ne infischio», який, до того ж, ще й став презентацією його нового на той час альбому — «Io non so parlar d'amore».

Сюжет та складова[ред. | ред. код]

Телешоу транслювалося щотижня з 7 жовтня по 28 жовтня 1999 року на телеканалі Rai 1. У передачі було об'єднано музику з соціально-політичними питаннями. Адріано Челентано став не лише автором передачі, але й його ведучим, а його співведучою стала акторка Франческа Нері.

Гостями телешоу стали: Лучано Ліґабуе, Ману Чао, Компай Сегундо, Jamiroquai, Горан Брегович, П'єро Пелу, Том Джонс, Джо Кокер, Девід Бові, Б'яджо Антоначчі, Тео Теоколі, співачка Nada, Макс Пеццалі, Емир Кустуриця й інші. Також учасниками шоу став племінник Челентано — Джино Сантерколе, який привів на нього свого друга Піо Треббі.

На телешоу Челентано виконав 16 пісень, серед них — 5 з нового альбому. Окрім своїх пісень, співак виконав ще й пісню Джорджо Ґабера «Il conformista» («Конформіст»). Крім виконання пісень, однією з частин програми було використання різних документальних відеозйомок підготовлених Челентано, які зачіпали серйозні і «незручні» теми, наприклад: досліди на тваринах, педофілію, приведення у виконання смертного вироку в Гватемалі й багато іншого. Широкий план страти, з контрольним пострілом у потилицю та інші кадри шокували публіку. Таким чином Челентано пропагував близькі йому ідеї та хотів привернути увагу громадськості до цих проблем: від боротьби за скасування смертної кари — до допомоги африканським голодуючи. Мети співак досягнув — телешоу спровокувало запеклу полеміку серед італійської громадськості. Ще однією причиною цього було: співак, відчуваючи себе не зовсім «затишно» на тлі лише схвальних відгуків, щодо його нового альбому, транслюючи скандальні кадри, хотів ще й викликати хоч-якусь критику на свою адресу.[2]

Гонорар Челентано склав один мільйон доларів, тоді як передача коштувала 5 мільйонів. Для зйомок був обраний цех колишнього авіазаводу в Мілані, який переобладнали під так зване «Челентано-сіті» — концертний зал з глядачами, музикантами й оркестром під керівництвом Фіо Дзанотті.[3] Телешоу мало успіх, кожні епізоди збирали 35—51 % аудиторії, що відповідало 6.9—10.5 мільйонам глядачів.[4] 2000 року на фестивалі «Золота троянда» передачу нагороджено призом «Срібна троянда».[5]

Протягом кількох тижнів трансляції «Francamente me ne infischio» гумористичне теле-шоу «Striscia la Notizia» звинувачувало програму у прихованій рекламі, висуваючи гіпотезу щодо того, що за питною водою ведучого-Челентано прихована реклама мінеральної води.

У січні 2000 року в ефір Rai 1 вийшов скорочений варіант телепередачі, який складався з двох епізодів, до якого увійшли кадри неопублікованого та закулісного контенту під назвою «Francamente... è un'altra cosa» («Чесно кажучи ... це інша справа»).

Пісні[ред. | ред. код]

Перелік пісень, виконаних Адріано Челентано

  1. L'emozione non ha voce
  2. Il ragazzo della via Gluck
  3. Il tuo bacio e come un rock
  4. La coppia piu bella del mondo
  5. Guantanamera
  6. Il mondo in mi 7a
  7. Il conformista
  8. Gelosia
  9. Delaila
  10. Una carezza in un pugno
  11. Senza amore
  12. Preghero
  13. Prisencolinensinaiciusol
  14. C'era un ragazzo
  15. Azzurro
  16. Soli

Гості[ред. | ред. код]

Перший епізод

Другий епізод

Третій епізод

Четвертий епізод

Рейтинг переглядів[ред. | ред. код]

Вишло чотири епізоди, по 2 серії кожний.

Дата та епізод 1 серія 2 серія 1 серія 2 серія
7 жовтня 1999 42.28 % ? 9.696.000 ?
14 жовтня 1999 35.57 % 44.45 % 9.650.000 6.903.000
21 жовтня 1999 36.00 % 39.46 % 10.520.000 7.521.000
28 жовтня 1999 39.39 % 51.60 % 10.441.000 7.712.000

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Адриано: Его жизнь как рок-музыка. celentano.ru (Бруно Періні). 1999. Процитовано 2 лютого 2021
  2. ↑ Vent’anni fa usciva “Io non so parlar d’amore”: e con “Francamente me ne infischio” Adriano fece storia. [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] Massimiliano Beneggi. 06/05/2019. teatroemusicanews.com Процитовано 29 січня 2021
  3. ↑ Челентано - как коньяк: с годами все забористее. allrus.info. Комсомольская правда. 16-10-1999. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 21 січня 2015. (рос.)
  4. ↑ Celentano trionfa, ma il video - choc divide. archiviostorico.corriere.it. Corriere della Sera. 1999. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. (рос.)
  5. ↑ Adriano Celentano: un nuovo programma pronto per la Rai. diredonna.it. 2010. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 22 жовтня 2014. (італ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Francamente_me_ne_infischio&oldid=35615277