Indohyus
| Indohyus | |
|---|---|
| |
| Реконструкція Indohyus major | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Підряд: | Whippomorpha |
| Клада: | Cetaceamorpha |
| Родина: | †Raoellidae |
| Рід: | †Indohyus Rao, 1971 |
| Види | |
 Вікісховище: Indohyus
| |
Indohyus — вимерлий рід парнопалих (Artiodactyla), відомий з скам'янілостей еоцену в Азії. Ця невелика оленцеподібна тварина, знайдена в Гімалаях, є одним з найдавніших відомих некитоподібних предків китів[1].
Дослідження ДНК показують тісний зв'язок між бегемотом і китами, але існує вікова та географічна різниця. Бегемоти трапляються в Африці і з'являються в геологічних записах 15 мільйонів років тому, водночас найдавнішим китам, знайденим в Індії та Пакистані, 50 мільйонів років[2][3].
Розміром приблизно з ракуна чи домашнього кота, ця всеїдна істота поділяла деякі риси китів і виявляла ознаки адаптації до водного життя[4].
Скам'янілості були виявлені серед порід, які були зібрані в регіоні Калакот, штат Джамму і Кашмір, індійським геологом А. Ранга Рао, який знайшов кілька зубів і частини щелепної кістки в 1971 році[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bajpai, S.; Thewissen, J. G. M.; Sahni, A. The origin and early evolution of whales: macroevolution documented on the Indian Subcontinen // Journal of Biosciences. — 2009. — Вип. 34. — № 5. — С. 673–686. — DOI:. (англ.)
- ↑ Borenstein, Seth (2007). Whales may have come deerlike animal. NBC News. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. (англ.)
- ↑ Briggs, Helen (2007). Whale 'missing link' discovered. BBC News. Архів оригіналу за 6 липня 2021. (англ.)
- ↑ Zimmer, Carl (2007). Whales: From So Humble A Beginning... The Loom, ScienceBlogs. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. (англ.)
- ↑ Rao, A. R. New mammals from Murree (Kalakot Zone) of the Himalayan foot hills near Kalakot, Jammu & Kashmir State, India // Journal of Geological Society of India. — 1971. — Вип. 12. — № 2. — С. 124–134.
|