Силурійський період

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Силурійський період
Хронологія 443.4–419.2 млн років тому
Blakey 430moll.jpg
Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду бл. 14 %[1]
(70 % від сучасного рівня)
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду бл. 4500 ppm[2]
(В 16 разів більше доіндустріального періоду)
Середня температура поверхні впродовж періоду бл. 17 °C[3]
(На 3 °C вище сучасного рівня)
Рівень моря (вище або нижче сучасного рівня, в метрах) Близько +180 м з короткотривалими зниженнями рівня.[4]

Силурійський період — третій період палеозойської ери. Настав 440 млн років тому, тривав 30 млн років.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Найбільш великим силурійським континентом була Гондвана, що розташовувалася в Південній півкулі. Відомі також більш дрібні масиви суші: Лаврентія (Північна Америка, Ґренландія), Балтосарматія, Ангарида і інш. Початку С.п. передує велика глобальна подія – покривне заледеніння. До початку силуру сформувалися всі осн. класи безхребетних організмів і з'яви¬лися перші хребетні. У пізньому силурі на прибережних рівнинах розвиваються перші вищі рослини (псилофіти).

У цей період на нинішній території України нагромаджувалися потужні товщі карбонатних і теригенних відкладів. Відклади, що утворилися протягом силурійського періоду, становлять силурійську систему. На території України вони поширені в межах Волино-Подільської плити, Галицько-Волинської синеклізи, Переддобруджинського прогину і острова Зміїного — вапняки, доломіти, мергелі, аргіліти тощо. Використовують їх як будівельний матеріал.

Підрозділи силуру[ред.ред. код]

Силуріийську систему підрозділяють на 2 відділи, 4 підвідділи і 8 ярусів:

Період (система) Епоха (відділ) Підвідділ Вік (ярус)
Силурійський період Верхній силур Пшидольский
Лудловський Лудфордський
Горстський
Нижній силур Венлокський Гомерійський
Шейнвудський
Лландоверійський Теличський
Аеронський
Рудданський


Цей період названий на честь давнього кельтського племені силурів. Він поділяється на два відділи: нижній і верхній силур. У силурі в північній півкулі знову утворився материк Лавренція. Море, наступивши з півдня на територію Гондвани, утворило велику мілку затоку, яка майже розділила Гондвану на дві частини. Інші материки й острови мало змінили свої обриси, яких набули в кембрії. Найхарактернішою особливістю силурійського періоду є поступове опускання суші, яка опинялася під водою. Море розмило багато сформованих раніше гірських масивів і залило величезні площі. Повільне занурення суші й опускання дна океану спричинило нагромадження осадочних порід — мергелів, пісковиків, доломітів, граптолітових сланців, брахіоподових і коралових вапняків. Наприкінці силуру відбуваються горотворні процеси, завдяки яким утворилися Скандінавські, Кемберленські, Кембрійські гори, а також гори Південної Шотландії й Гренландії. На місці Сибіру утворився великий материк Ангарида, частково були сформовані Кордільєри. Клімат протягом усього силурійського періоду, мабуть, був теплим, вологим і лише в кінці силуру на півночі вій став сухим і жарким. Наприкінці силуру (а за деякими даними, ще раніше) з'явилися перші наземні рослини. Вихід рослин з води на сушу — дуже важливий етап у розвитку рослинного світу. Умови життя на суші різко відмінні, від умов, життя у воді; крім того, вони мінливіші й різноманітніші. Звичайно, ці умови спричинилися до глибоких змін у внутрішній та зовнішній організації наземних рослин: з'явилися захисні тканини, первісна система провідних тканин, апарат газообміну, дихання тощо. Первістками суші були риніофіти, які стали родоначальниками багатьох інших груп наземних вищих рослин. Риніофіти — найпростіші серед судинних — з'явилися Наприкінці силуру; вони росли по берегах морів та інших водойм, на мілководдях, утворюючи прибережні зелені килими. У силурійському періоді життя проникає на сушу. Перші наземні рослини, залишки яких знайдено в силурійських відкладах, дістали назву псилофітів, що означає безлисті, голі рослини. У висоту вони були не більш як півметра. Зовнішнім виглядом рослини нагадували сучасні сфагнові мохи, але організація їх була простішою. За своєю будовою псилофіти схожі на бурі водорості, від яких вони, мабуть, і походять. Росли псилофіти на зволожених місцях або в мілких водоймах. Розгалуження гілок у псилофітів було дихотомічне, тобто кожна гілка поділялася на дві. Тіло їх ще не було чітко розчленоване на кореневу й стеблову частини. Замість коренів вони мали відростки — ризоїди, якими прикріплювалися до грунту. Роль листків виконувала луска. На кінцях гілок псилофітів містилися органи розмноження — спорангії, в яких розвивалися спори. Серед рослин силурійських водних басейнів переважали водорості: зелені, синьо-зелені, червоні, сифонові, бурі, які за своєю будовою майже не відрізнялися від сучасних водоростей. Така подібність наштовхувала деяких дослідників на думку, що в окремих частинах сучасних океанів температура, солоність та інші особливості води збереглися такими, якими були в ті далекі часи.

Жива природа у силурі[ред.ред. код]

Силурійські риби

Акантоди колючкозубі (лат. Acanthodii, раніше — Acanthodei) — клас вимерлих риб. Існували з пізнього силура до раннього перму. З'являються безщелепні риби — костнопанцирні і безпанцирні. Розквіт граптолітів.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Відклади цього періоду становлять силурійську систему. До відкладів С.п. приурочені запаси нафти (РФ, Лівія, США, Канада), родовища оолітових зал. руд, мідного колчедану, манґану і фосфоритів, хромових руд, азбесту, ґіпсу і кам'яної солі. В межах України – вапняки, доломіти, мергелі, аргіліти тощо, які використовують їх як будівельний матеріал. Від назви народу, що жив в Уельсі (Англія) – силури.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg
  2. Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png
  3. Image:All palaeotemps.png
  4. Haq, B. U. A Chronology of Paleozoic Sea-Level Changes // Science. — 322 (2008) (5898) С. 64–68. DOI:10.1126/science.1161648. PMID 18832639.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Туоянгозавр Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.