Porsche Carrera GT

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Porsche Carrera GT
Porsche Carrera GT
Виробник Porsche
Також називається Porsche Type 980
Роки виробництва 2003 - 2006
Попередник(и) немає
Наступник(и) Porsche 918
Клас суперкар
Колісна база 2730 мм
Довжина 4613 мм
Ширина 1921 мм
Висота 1166 мм
Вага 1380 кг
Подібні Maserati MC12
Lamborghini Murciélago
Ferrari Enzo Ferrari
Дизайнер Харм Лагаай (Harm Lagaay)

Porsche Carrera GT (технічна назва Porsche Type 980) — спортивний 2-містний автомобіль з «середнім» розташуванням двигуна і привідом на задню вісь, який випускався фірмою Porsche в 2003–2006 роках, в кузовних варіантах родстер та купе.

Carrera GT стала найпотужнішим серійним шосейним авто, із усіх, що до цього будувала фірма Porsche.

Історія[ред.ред. код]

Проектування моделі почалося восени 1999 і через 18 місяців був представлений виставочний екземляр. Концепт спортивно-дорожнього Carrera GT був представлений на Женевському автосалоні в 2000 році. Однак фахівці фірми та випробувачі знайшли його недостатньо керуємим для такої потужності та мобільності для звичайних доріг, і тому доробка моделі тривала ще два з половиною роки. Водій-випробувач компанії Порше Вальтер Рьорль сказав, що «її тодішній поточний рівень потужності був некерованим для більшості звичайних водіїв»[1].

Технологія, конструкція, компонування[ред.ред. код]

  • Кожна Carrera GT збирається вручну, що потребує 175 годин людської праці. 45 годин потребує збірка двигуна (збирається в Штутгарті) + 130 годин йде на кінцевий монтаж на фабриці. До кінця серії фабрика в Лейпцігу щоденно випускала три авто цієї моделі.
  • На відміну від більшості моделей Porsche, оснащених 2,7-літровими опозитними двигунами (нім. Boxermotor) та 3,8-літровими високотубованними (Turbo), на Carrera вперше встановлений «повітряний» двигун (нім. Saugmotor) 5,5 л. без турбонадуву. На машинах Formula 1 також ставлять 10-циліндрові повітряні двигуни від Porsche, але значно меншого об'єму - 3,0 л.
  • Кузов виготовлений з вуглецевого волокна (карбону) і має конструкцію монококу з підрамником. Для досягнення максимально притискання до дорожнього полотна Carrera GT має геометрію днища подібну до гоночних автомобілів, яка завдяки задньому дифузору і повітряному каналу забезпечує додатковий «всмоктуючий» ефект[2].
  • Максимально низьке компонування. Колінчастий вал моделі розташований всього на 3,9 дюймів вище її днища. 6-ступенева коробка передач розташована нижче диференціалу.
  • Система електронного контролю стійкості (англ. , нім. ESP, ESC), яка в Порше має власну назву - Porsche Stability Management (або PSM) — на цій моделі відсутня.

Технічні дані[ред.ред. код]

автомобіль: Carrera GT
Двигун:  V-подібний, поздовжній, «середньої» компоновки
Об'єм, 5733 см³
Габарити Д × Ш × В, вага 638 × 466 × 578 мм, 165 кг
Кут розвалу цил.:  68°
Діаметр цил. × хід поршня:  98,0 × 76,0 мм
Потужність:  450 кВ (612 к.с.) при 8000 об/хв
Макс. крутний момент 590 Нм при 5750 об/хв.
Макс. оберти:  8400/хв.
Компресія 12,0 : 1
Питоме споживання пального:  78,5 кВ/л (106,7 к.с/л.)
Споживлення /100 км:  17,8 л. бензин Аі-98 Super Plus
керування клапанів:  два зверху розташованих кулачкові вали на кожний ряд циліндрів
ланцюговий привід, 4 клапана на циліндр
Привід, трансмісія
  • поперечна 6-ступ. коробка передач
  • Задній привід
  • 169 mm дводискове керемічно-композитне "сухе" зчеплення
  • механічне роботизоване безпедальне перемикання передач[3]
Гальма: 
  • керамічні диски внут.повітр. охолодження, ø 380 мм
  • ABS
Кузов:  монокок і кузов з вуглепластику (карбону),
Аеродинамічний коефіціент: c_w 0,39
Габарити Д × Ш × В:  4613 × 1921 × 1166 мм
Кліренс 10 см
Вага пустого авто:  1380 кг
Допущена загальна вага:  1630 кг
Колія передня/задня:  1612 / 1587 мм
База 2730 мм
Колеса: диски/шини: 
  • диски магнієвого сплаву(пер.вісь: 9.5 J × 19" / задн.вісь: 12.5 J × 20")
  • шини передні: 265/35 ZR19 / шини задні: 335/30 ZR20 - всі від Michelin
Макс. швидкість:  330 (334) км/г
Прискорення 0–100 км/г:  3,9 с.
Прискорення 0–200 км/г:  9,9 с.
Прискорення+гальмування
0–200–0 км/г: 
14,1 с.

Ринкові дані[ред.ред. код]

Carrera GT випускалась заводом Porsche в Ляйпцігу (той же завод, що в 2002 розпочав випуск моделі Porsche Cayenne), з 15 вересня 2003 до 6 травня 2006[4]. Під час проектування моделі було заплановано збудувати 1000 її серійних екземплярів. В 2003 році, яким починається її випуск, у зв'язку з підвищенням попиту, план було скоректовано до 1500 штук, але після збірки 1270 екземплярів виробництво було зупинено. Всього, з урахуванням несерійних та пробних екземплярів, було збудовано 1282 штуки. До початку виробництва планувалась ціна 700.000 DM (в деяких джерелах менш конкретно: в інтервалі 700-800 тисяч ДМ), але до кінцю виробництва кожен екземпляр моделі коштував в Німеччині 452.690 євро, в США 440.000 доларів.

53% всіх збудованих моделей було продано в США, де максимальна швидкість на хайвеях обмежена 80 миль/год (128 км/год)[5]. 12 відсотків авто (приблизно 150 штук) лишились в Німеччині, 7% експортовано в країни Близького Сходу. Решта автомобілів була експортована в Велику Британію, Італію та Японію, шість авто потрапили в Китай.

Статистика виробництва та продажу по роках[6]
2002/2003 2003/2004 2004/2005 2005/2006 2006/2007 Всього
виробництво 7 270 715 290 1282
продаж[7] 220 660 368 9 ...

Рекорди[ред.ред. код]

  • 21 вересня 2004 шефредактор часопису «Sport Auto» Хорс фон Заурма (Horst von Saurma) встановив на Carrera GT рекорд для серійних дорожних автомобілів по проходженню кола Нюрбургринга — 7:32,44 с. - середня швидкість = 164км/г. (рекорд протримався з 21 вересня до 24 жовтня 2004) [8]

Критика: аварії та розслідвування[ред.ред. код]

Джей Лено (2005)

Аварія авто відомого американського телемодератора, колекціонера автомобілів та аматора-гонщика Джея Лено. Сталася на гонці в Талладіґа в 2005.

Кубок Каліфорії (2006)

Аварія Carrera GT на кубку California Speedway в червні 2006 р., в якій загинув Корі Радл (Corey Rudl). Компанія Porsche за $4,5 млн. врегулювала справу в позасудовому порядку. В попередній експертизі судового позову йшлося, що в причинах аварії потенційно 49% - це провина пілота Carrera GT, 41% вина організаторів змагання - якість шляхового полотна та огорожа безпеки, 8% - конструкторів Porsche, і 2% це провина іншого учасника інциденту - гонщика на Ferrari. Відповіді на позов двох німецьких експертів-інженерів з боку фірми Porsche, були дещо суперечливими. Один показав, що в Porsche свого часу вважали, що їх система PSM не працюватиме на «Carrera», бо каркас автомобіля і кріплення підвіски створюють сильну вібрацію, яка перешкоджатиме роботі PSM. Другий інженер показав, що PSM не запропонували, тому що клієнти цього не хочуть.

Позивач, власник команди Макклелан (McClellan) висказав підозру, що це було цілком маркетинговим рішенням, так як Carrera GT був представлений на авторинку як «гоночний автомобіль для вулиць», а гоночні автомобілі не мають електронний контроль стійкості. Макклелан також зазначив, що в ході розробки Carrera GT була виявлена ​​тенденція до надмірно високого бічного прискорення. Фірма Porsche зробила деякі коригування, але повною мірою проблему не вирішила[9].

Загибель П. Вокера (2013)

Пол Вокер та його друг Роджер Родас загинули 30 листопада 2013 в містечку Санта Кларіта (округ Лос-Анджелес, Каліфорнія). Carrera GT, за кермом якого знаходився Родас, значно перевищив місцевий ліміт швидкості - 160 км/год замість встановленого 70 км/год (45 миль/год). Машину «закрутило», і в результаті кількох зіткнень з деревами і ліхтарним стовпом, авто повністю зруйнувалося, а його уламки разом з водієм і пасажиром згоріли.

Чималий слід гідравлічної рідини на місці аварії, дав привід деяким коментаторам будувати гіпотези про несправність системи посилення керма перед моментом аварії[10].

Література[ред.ред. код]

  • J. Barth, G. Büsing. Das große Buch der Porsche-Typen: (в 3-х томах) Motorbuch Verlag, Stuttgart, 2010. - Band 2. ISBN 978-3613032415
  • M. Bongers. Porsche: Serienfahrzeuge und Sportwagen seit 1948. - Motorbuch Verlag, Stuttgart, 2009. ISBN 978-3-613-02994-1
  • E. Kittler. Deutsche Autos. Band 6. Seit 1990. - Motorbuch Verlag, Stuttgart, 2001. ISBN 978-3-613-02052-8

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]