Prunus caroliniana
| Prunus caroliniana | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Amygdaleae |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Вид: | P. caroliniana
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus caroliniana (Mill.) Aiton, 1789
| |
| |
| Ареал | |
Prunus caroliniana — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це кущ чи дерево, 40–120 дм, без шипів. Гілочки голі. Листки стійкі; ніжка 5–8 мм, гола, залозиста; пластинка від вузько-еліптичної до еліптичної чи зворотно-ланцетної форми, 5–10 × 1.5–4 см, краї цілі чи шипувато-пилчасті, іноді хвилясті, зубці гострі, залозисті, вершина зазвичай від гострої до коротко-загостреної, іноді тупо-шпилястої форми, поверхні голі. Суцвіття 12–30-квіткові, китицеподібні. Квіти розпускаються до появи листя; гіпантій 2.5–3 мм, зовні голий; чашолистки розпростерті, напівкруглі, 0.5–1 мм, краї зазвичай цілі, іноді залозисто-зубчасті, поверхні голі; пелюстки білі, від майже округлих до еліптичних, 1–1.5 мм. Кістянки чорні, яйцеподібні, 9–12 мм, голі; мезокарпій шкірястий; кісточки яйцеподібні, не сплощені. 2n = 32. Цвітіння: лютий–квітень; плодоношення: травень–листопад[1].
Поширення, екологія[ред. | ред. код]
Ареал: США (Алабама, Арканзас, Флорида, Джорджія, Луїзіана, Міссісіпі, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Техас). Населяє днища струмків, зарості, лісисті височини, приморські ліси, натуралізується в міських лісистих місцевостях; 0–200 м[2].
Використання[ред. | ред. код]
Вид довгий час був декоративним деревом і ландшафтним кущем для живоплоту в садах у багатьох частинах атлантичних штатів Сполучених Штатів. Його часто використовують у місцевостях, де потрібне міцне широколисте вічнозелене дерево скромних розмірів[3].
З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого. Деревина тверда, важка, міцна, дрібнозерниста, хорошої якості, хоча дерева рідко бувають достатньо великими[4].
Токсичність[ред. | ред. код]
Листя та гілки містять велику кількість ціаногенних глікозидів, які при пошкодженні розпадаються на ціаністий водень, що робить його потенційно токсичним для худоби та дітей[5]. Завдяки цьому він вважається високостійким до оленів[6].
Галерея[ред. | ред. код]
-
дерево -
гілка з листками й квітками -
ілюстрація
.gif)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Prunus caroliniana. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
- ↑ Prunus caroliniana. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
- ↑ Little, Elbert L.; Alfred A. Knopf (1986). The Audubon Society Field Guide To North American Trees (вид. 5th). New York, NY. с. 497. ISBN 0-394-50760-6.
- ↑ Prunus caroliniana. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
- ↑ Prunus caroliniana. Floridata.
- ↑ Prunus caroliniana. Native Plant Database. Lady Bird Johnson Wildflower Center.
| ||||||||