Антон Томаш Лінгарт
| Антон Томаш Лінгарт | |
|---|---|
 | |
| Народився |
11 грудня 1756[1][2] Радовлиця, Словенія[3] |
| Помер |
14 липня 1795[1][2] (38 років) Любляна, Крайна, Священна Римська імперія[3] ·аневризма аорти |
| Підданство | держава Габсбургів |
| Діяльність | драматург, історик |
| Знання мов | словенська[4] |
| Конфесія | католицтво |
| У шлюбі з | Джозефіна Детел |
| Діти | 2 доньки |
Антон Томаш Лінгарт (*Anton Tomaž Linhart, 11 грудня 1756 — †1795) — словенський драматург та історик.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 1756 році. Син чеського виробника панчіх та шкарпеток, який переїхав до Крайни (Словенії) з Богемії. Антон Томаш спочатку навчався у початковій школі рідного міста, де вивчив словенську та німецьку мови (до знання рідної чеської). Згодом продовжив навчання в єзуїтські школі Любляни. Навчався торгівлі і фінансів у Відні. Перш ніж завершити навчання, він деякий час провів в монастирі Стична у Нижній Крайні.
Після повернення до Любляни влаштовується архіваріусом місцевого єпископа Карла Герберштейна. Пізніше він працював головним книжковим ревізором, шкільним комісаром, секретарем габсбурзької адміністрації у Крайні.
У 1786 році був призначений уповноваженим по шкільному округу Любляни. На цій посаді перебував до 1789 року. В цей час сприяв поліпшеню шкільної освіти, якості шкіл. За ініціативою Лінгарта створено Центральну бібілотеку Любляни (тепер національна бібліотека Словенії). У 1787 році оженився на Джозефіні Детел.
У 1786 року в Любляні за активної участі Лінгарта було створено Товариство друзів театру, що ставило німецькі п'єси. У грудні 1789 року його членами була зіграна на сцені п'єса «Старостина Мицько». Це було перша вистава словенської п'єси в театрі.
Помер у Любляні наглою смертю, від аневризми аорти, в ніч з 14 на 15 липня 1795 року. Похований на тамтешньому кладовищі св. Христофора.
Творчість[ред. | ред. код]
У доробку Антона Томаша Лінгарта є 1 збірка віршів («Квіти з Крайни») німецькою мовою, 2 п'єси словенською мовою.
П'єси є переробками двох комедій — «Сільський млин» німецького письменника Й. Ріхтера і «Весілля Фігаро» французького драматурга Бомарше. У словенському варіанті п'єси називалися «Старостина Мицько» і «Матічек одружується». Дії комедій перенесено на словенські землі, а німецькі і французькі селяни отримали словенські імена. Автор не тільки зберіг, але й посилив антифеодальне звучання п'єс, ввів в них мотиви протесту проти національного гніту.
Лінгарт є автором німецькомовної праці з історії словенців «Досвід історії Крайни та інших південнослов'янських областей Австрії», в якому вперше висунув ідею австрославізму, тобто перетворення Австрійської імперії в слов'янську державу. У своїй історії він показав, що слов'яни, які живуть у Крайні, Штирії та Каринтії, є єдиним народом. Ці ідеї словенського просвітителя відіграли велику роль у формуванні національної і політичної свідомості словенської інтелігенції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Dr. Constant v. Wurzbach Linhart, Anton // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 15. — S. 213.
- ↑ а б Линхарт Антон Томаж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ CONOR.Sl
Джерела[ред. | ред. код]
- Koblar France: Linhart Anton Tomaž. Slovenski biografski leksikon 1925—1991. Elektronska izdaja. Ljubljana: SAZU, 2009.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антон Томаш Лінгарт |
|
