Шевцова Лілія Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевцова Лілія Федорівна
Народилася 7 жовтня 1951(1951-10-07)[1] (72 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Країна  Росія
 СРСР
Діяльність журналістка, письменниця, історик, політолог
Галузь політологія
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин і Російська академія державної служби
Науковий ступінь доктор історичних наук
Знання мов російська[2] і англійська[2]
Заклад Корнелльський університет, Джорджтаунський університет, Department for international economic and political research - Economic Institute of the Russian Academy of Sciencesd, Університет Каліфорнії (Берклі), Брукінґський інститут, Московський державний інститут міжнародних відносин, Chatham House і Фонд Карнеґі за міжнародний мир

Лілія Федорівна Шевцова (нар. 7 жовтня 1949, Львів, УРСР) — російський політолог і публіцистка, фахівець з проблем поведінки російської політичної еліти, дослідниця путінського режиму. Старший науковий співробітник Інституту Брукінгса, раніш — провідний науковий співробітник Фонду Карнеґі за міжнародний мир. Доктор історичних наук, професор політології.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчила Московський державний університет міжнародних відносин.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • Працювала заступницею директора Інституту міжнародних економічних і політичних досліджень Російської академії наук.
  • Викладала в університеті Берклі (Каліфорнія), Корнельськом університеті (Ітака, Нью-Йорк), Джорджтаунському університеті (Вашингтон).
  • 1994—1995 — дослідниця Міжнародного дослідницького центру Вудро Вільсона (Вашингтон).
  • З 1995 року — провідна дослідниця Фонду Карнеґі за міжнародний мир, Вашингтон-Москва.

У серпні 2011 року в ефірі ток-шоу «Велика політика» заявила, що думає про зміну російського громадянства на українське.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

  • Член Російської асоціації політичних наук,
  • Член Виконавчої Ради Міжнародної Асоціації «Жінки за міжнародну безпеку».
  • Член Ради з суспільних наук (Вашингтон),
  • член правління Міжнародної ради з питань вивчення Центральної та Східної Європи,
  • член правління Інституту гуманітарних наук при Університеті Бостона.

Член редакційних рад журналів «American Interest», «Journal of Democracy», «Мегаполіс», «Поліс», «Демократизація», «Журнал Демократії», «Pro et Contra».

Публікації[ред. | ред. код]

Її книги англійською мовою:

  • «Російський гібридний режим»,
  • «Від єльцинського заходу до путінського піднесення: еволюція виборної монархії»,
  • «Дилеми посткомуністичного суспільства»,
  • «Російські вибори: вороття немає» (написана в співавторстві).

Авторка книжок

  • «Єльцинська Росія: міфи та реальність»,
  • «Путінська Росія»,
  • «Самотня держава. Чому Росія не стала Заходом і чому Росії складно із Заходом».

Авторка низки публіцистичних статей, експерт газети «День». Їй належить авторство крилатого вислову «Путін буде назавжди».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #135824710 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Czech National Authority Database

Посилання[ред. | ред. код]