Енеїда (Котляревський, опера 1910)
| Опера «Енеїда» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Композитор | Лисенко Микола Віталійович | |||
| Автор лібрето | Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна | |||
| Мова лібрето | українська | |||
| Джерело сюжету | Енеїда | |||
| Кількість дій | 3 Дія (театр) | |||
| Рік створення | 1910 | |||
| Перша постановка | 23 листопада (6 грудня) 1910 | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
«Енеїда» — опера на 3 дії українського композитора Миколи Лисенка. Лібрето Людмили Старицької-Черняхівської. Вперше опера поставлена 23 листопада 1910 року в Театрі Миколи Садовського в Києві під орудою Ганса Єлінека. Перший виконавець партії Енея — Володимир Золденко.[1]
Авторство лібрето[ред. | ред. код]
Автором лібрето (за мотивами першої частини однойменної поеми Івана Котляревського) впродовж довгого часу вважали Миколу Садовського. Однак пізніше дослідження виявило, що Садовському як керівникові театру належала лише сама ідея опери, а лібрето уклала Людмила Старицька-Черняхівська. Авторство лібрето було «передано» Старицькому, оскільки він вже мав дозвіл цензури на інсценізацію «Енеїди» Котляревського (отриманий ще у 1890-і роки) і не мусив звертатись за новим дозволом.[2][3]
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія опери розгортається на Землі і Олімпі, в обителі богів. Якщо тема Дідони і Енея одержала одухотворенно ліричне втілення, то сцени богів мають сатиричний характер. Котляревський у поемі дав пародійне бурлескне трактування міфу й поеми Вергілія. Лисенко наситив бурлеск злободенним політичним змістом. Боги на Олімпі — це сатиричне зображення паразитарного самодержавного ладу. Бог війни Марс — грубий солдафон і селадон; «Грізний» Юпітер — набундючений фанфарон, боягуз, п'яниця й ненажера. Боги проводять час у безперервних гульбах. Музичні портрети Марса, Юпітера й Бахуса мають бравурний характер. Венера співає віртуозно-колоратурний Вальс. В основу музичної характеристики Енея і Дідони покладена українська народна пісня. Опері притаманне поєднання української пісенності, лірики, бурлеску, буфонади. Найкращі сторінки її — прощання Енея й Дідони (фінал), картина моря.
Популярність[ред. | ред. код]
Найбільшої популярності того часу набув оркестровий вступ до другої дії — «Юпітерів похід» («Кортеж богів») — після інтродукції, з величним маршовим супроводом в оточенні фанфар і могутніх акордів фортіссімо.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ О. В. Сердюк, О. В. Уманець, Т. О. Слюсаренко «Українська музична культура: від джерел до сьогодення.» — Харків, «Основа», 2002
- ↑ Роксана Скорульська. «Енеїда». До авторства лібрето // Журнал «Музика», 2000, №6, стор. 28-29.
- ↑ До 105-ї річниці написання опери Миколи Лисенка «Енеїда" - Музей видатних діячів української культури, 16 жовтня 2015
| |||||||||||||
