Утоплена
| Опера «Майська ніч, або Утоплена» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Композитор | Лисенко Микола Віталійович | |||
| Автор лібрето | Михайло Старицький | |||
| Мова лібрето | українська | |||
| Джерело сюжету | Травнева ніч, або Утоплена | |||
| Кількість дій | 3 Дія (театр) | |||
| Рік створення | 1883 | |||
| Перша постановка | 2 (14) січня 1885 | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
«Майська ніч, або Утоплена» — лірично-фантастична опера на три дії (чотири картини) українського композитора Миколи Лисенка. Лібрето написане українським письменником і драматургом Михайлом Старицьким за мотивами оповідання Гоголя «Травнева ніч» або «Утоплена» зі збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки».
Походження, історія та характеристики[ред. | ред. код]
Відразу після виходу остаточної версії своєї першої опери на гоголівську тему — Різдвяна ніч (1883), Микола Лисенко звернувся до ще однієї новели Гоголя з тієї ж збірки. Лібрето до «Травневої ночі» (як і до попередніх опер Лисенка) підготував драматург Михайло Старицький, а очолювана ним мандрівна театральна трупа вперше поставила оперу.
Як і інші опери та оперети Лисенка цього періоду, музика «Утопленої» базується переважно на фольклорному натхненні, вона має пісенний характер в сольних та хорових партіях, мелодії та ритми — на українській народній музиці. Рівень складності оперних партій та супроводу відповідає засобам, які мав мандрівний і лише нещодавно професіоналізований театр Старицького; партитура, зрештою, вказує на ряд варіантів, які можна використовувати відповідно до таланту співаків. Однак на відміну від Різдвяної ночі, цього разу лібретист і композитор зберіг цілком казкову, фантастичну атмосферу шедевра Гоголя[1].
Прем'єра відбулася 14 (за другим юліанським календарем 2) січня 1885 року в Одеському оперному театрі[1][2]. Виступали найкращі актори тодішнього україномовного театру — Марія Заньковецька, Михайло Садовський, Марко Кропивницький та Панас Саксаганський, декорації готував Італ Сарті, композитор також був присутній на репетиціях. Про прем'єру газета «Одеський журнал» писала: «Новітня малоросійська оперета „Утоплена“ мала великий успіх і, без сумніву, буде видатною новиною сезону. Викликам і оплескам, якими публіка наділила виконавців, автора лібрето Старицького, композитора М. Лисенка і декоратора Сарті, не було кінця. П'єса справді була обставлена надзвичайно мило і пройшла з тією жвавістю, яка характерна для трупи Старицького.» Оперу також виконували українські мандрівні трупи, такі як ансамбль М. Садовського, який вперше виконав її в Києві в 1895 р. та трупа П. Саксаганського.
Перший постійно діючий театр, заснований М. Садовським у Києві в 1907 р., Вперше поставив Утоплену у 1913 р. У головній ролі виступила відома співачка Марія Литвиненко-Вольгемут, і Утоплена стала (разом з Наталкою Полтавкою) однією з найпопулярніших постановок, з прем'єри у вересні по лютий 1914 року її виконували 15 разів. Вона не зникла зі сцен навіть пізніше, наприклад, 28 липня 1919 р. цією оперою відкрили новозаснований Театр музичної драми в Києві.
Як і інші опери Лисенка, Утоплена зазнала низки неавторських переробок з 1930-х років, які мали пристосувати невибагливу партитуру до набагато більших можливостей великих професійних оперних театрів. У 1937 році вона була перероблена в «велику оперу» для Одеського театру — за ініціативою режисера В. Манзії та диригента С. Столермана — хормейстером і композитором П. Толшаковим. Він здійснив оркестрування партитури й завершив у 1-му акті картину української ночі, у 3-й симфонічній картині — марш Голови, а крім того, додав абсолютно новий 4-й акт — весілля Гали та Левки. Більшого поширення набула нова редакція, трохи більш вірна М. Вериківського в плані музики та М. Рильського в плані тексту, прем'єра якої відбулася в Києві 2 вересня 1950 р.[1]
За межами України більш відомою є однойменна опера на той сами гоголівський сюжет Миколи Андрійовича Римського-Корсакова під назвою «Травнева ніч» (1880).
Дійові особи[ред. | ред. код]
- Левко, молодий козак — тенор
- Галя, його кохана — ліричне сопрано
- Горпина — меццо-сопрано
- Голова, міський голова, батько Левка — бас
- Писар — баритон
- Винник — бас
- Каленик — бас
- Панночка (Утоплена) — драматичне сопрано
- Русалки, подружки нареченої, хлопчики та дівчатка
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія 1[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Хор «Майська ніч або Утоплена», виконує Камерний хор «Галицькі передзвони» |
|
|
Хор «Туман хвилями лягає», Солісти, хор (п/к Ю.Таранченка) та оркестр українського радіо (диригент Климентій Домінчен). Запис українського радіо 1950 р. |
|
|
Русалчин хор, оркестр і хор КССМШ ім. Лисенка, диригує Оксана Линів |
(Село в Україні: хати Ганна та Голови)
Темніє, а дівчата та хлопці повертаються з поля після роботи; вони також домовляються про вечірні прогулянки (хор «Туман хвилями лягає). Левко приїжджає на коні й з нетерпінням чекає зустрічі з коханою Галею (пісня Левка «Ой, ти місяцю-зоре). Коли він приїжджає до її котеджу, він приваблює її своєю піснею (речитатив, серенада ««Нічка спускається», арія «Не лякайся і не гайся»). Коли дівчина не виходить, він удає, що назавжди прощається з нею, і Галя нарешті вибігає і запевняє Левка, що вона думає лише про нього (Козаченьку милий). Обидвоє зізнаються у коханні (дует ««Дівчино кохана»)
Левко розповідає Галі історію напівзруйнованого котеджу з іншого боку ставу (Балада «Давно в тім будинку»). Колись у ньому жив сотник і його прекрасна дочка, але він взяв на старості молоду жінку, яка заздрила його дочці, й була до того ж відьмою. За дівчиною часто спостерігав зловісний чорний кіт; одного разу дівчина набралася мужності й напала на кота з ножем, відрізавши йому лапу. За мить вона виявила безруку мачуху. Сотник прокляв дочку і вигнав його з дому. Дівчина потонула в горі у ставку і стала королевою душ потонулих дівчат і врешті-решт зуміла забрати у воду і мачуху, але вона змінилася настільки, що потонула дівчина не змогла впізнати її серед своїх супутниць.
Незабаром настає вечірня прогулянка. П'яний Каленик спотикається, виходячи з трактиру (Пісня «Коли б мені зранку), п’яного його відправляють до хати Голови. Коли всі розходяться, Левко стає непоміченим свідком того, як його батько — Голова села, залицяється до Галі, і ніколи не погодиться на її шлюб із Левком (Тріо «Боже, що ж мені почати). Левко дуже злий і просить про допомогу своїх друзів, які також обурені тим, що такий запліснявілий старець залицяється до молодої дівчини (Фінал).
| Інтродукція | |
| № 1 | Хор «Туман хвилями лягає» |
| № 2 | Пісня (Левко) «Ой, ти місяцю-зоре» |
| № 3 | Речетатив і Серенада (Левко) «Нічка спускається»» |
| № 4 | Арія (Левко) «Не лякайся і не гайся» |
| № 5 | Кантилена (Галя) «Галі Козаченьку милий» |
| № 6 | Дует (Галя і Левко) «Дівчино кохана» |
| № 7 | Баллада (Левко) «Давно в тім будинку»» |
| № 8 | хор «Туман яром» |
| № 9 | парубочий хор «Туман яром котиться» |
| № 10 | жіночий хор (Троїцька) «Ой зав’ю вінки» |
| № 11 | Пісня Каленика «Коли б мені зранку горілочки склянку» |
| № 12 | Тріо (Галя, Левко, Голова) «Боже, що ж мені почати» |
| № 13 | Фінал (Левко, парубочий хор «А в нашого Голови») |
Дія 2[ред. | ред. код]
(В хаті голови)
| Антракт | ||
| Перша картина | ||
| № 14 | пісні Горпини «Ой, не вийду я на морижок» і «Доки ж мені журитися» | |
| № 15 | Пісня-романс (Писар) «Горпино Стахівно, горить» | |
| № 16 | Пісня (Писар) «Як вступив я в цю світлицю» | |
| № 17 | Дует (Писар і Горпина) «Ой, капусто, ой, розсадо моя» | |
| № 18 | Терцет (Голова, Винник, Горпина) «В мене жінка, ой, біда» | |
| № 19 | Парубочий хор «А в нашого Голови» (повтор № 13) | |
| № 20 | Фінал першої картини (Голова, Писар, Винники, Каленик, Горпина, подруги нареченої) «Свят! Свят! Це зовиця» | |
| Друга картина | ||
| № 21 | Левко і парубочий хор «А в голови з нашого села» | |
| № 22 | Парубочий хор «Ой гоп, таки так!» | |
| № 23 | Фінал другої дії | |
Дія 3[ред. | ред. код]
(Біля руїн будинку сотника)
| № 24 | Інтродукція та пісня Левка «Ой, не спиться й не лежиться» |
| № 25 | Чарівний сон «Ой, місяцю ясний» |
| № 26 | Русалчин хор «Вже місяць над нами високо» |
| № 27 | Танок русалчин «Ох і глупої пори» |
| № 28 | Сцена й арія (гра у ворона і остання арія Панночки) «я вільна рибчина» |
| № 29 | Фінал, (дівочий, парубочий хор, Левко, Галя, Голова, Писар, Горпина, Винник, Каленик) |
| № 30 | Сцена заручин «Батько нас благословляє», хор «Честь тобі, Голово, й слава!» |
| № 31 | Фінальний прославний хор «Слава нашим молодятам!» |
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Опера Николая Лысенко «Утопленница» («Майская ночь») (in: Оперный словарь, 1965) (рос.). Классическая музыка (www.classic-music.ru). 1 червня 2011. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Amadeusonline – Almanacco di Gherardo Casaglia (італ.). Amadeusonline. 2005.[недоступне посилання з листопада 2021]
Література[ред. | ред. код]
- Ізваріна Олена Миколаївна. Микола Лисенко і Петро Сокальський: "Майська ніч" М. Гоголя та гоголівська тема в українській опері: Дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / Національна музична академія ім. П. І. Чайковського. — К., 1996. — 195 с.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||
