Данцевка
| село Данцевка | |
|---|---|
| рос. Данцевка | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Богучарський |
| Поселення | Луговське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20205816002 |
| Код ЗКТМО: | 20605416106 |
| Основні дані | |
| Населення | 552 |
| Поштові індекси | 396755 |
| Телефонний код | +7 47366 |
| Географічні координати: | 49°54′31″ пн. ш. 40°16′00″ сх. д. / 49.90873055558377303° пн. ш. 40.2667500000277769345° сх. д.Координати: 49°54′31″ пн. ш. 40°16′00″ сх. д. / 49.90873055558377303° пн. ш. 40.2667500000277769345° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Богучарка |
| Мапа | |
  Данцевка  Данцевка | |
|
| |
Данцевка (рос. Данцевка) — село у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Входить до складу Луговського сільського поселення.
Населення становить 554 особи (263 чоловічої статі й 291 — жіночої) за переписом 2010 року.
Історія[ред. | ред. код]
За даними 1859 року на казенному хуторі Данцов Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 967 осіб (472 чоловічої статі та 495 — жіночої), налічувалось 124 дворових господарства[1].
Станом на 1886 рік у колишній державній слободі Данцова Твердохлібівської волості мешкало 1729 осіб, налічувалось 227 дворових господарств, існували православна церква, 16 вітряних млинів[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1561 особи (789 чоловічої статі та 772 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними 1900 року у слободі Данцево й на хуторі Кузьменків мешкало 1525 осіб (771 чоловічої статі та 754 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 238 дворових господарств, існували православна церква, школа грамоти, 15 вітряних млинів, дріб'язкова лавка[4].
Населення[ред. | ред. код]
| 2000[5] | 2005[5] | 2010[6] |
|---|---|---|
| 627 | ↘593 | ↘554 |
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Данцевка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 781)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-32. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5287)
- ↑ а б Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
| ||||||||||||||
.png){kind=small}
.png)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
