Ново-Білянська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Ново-Білянська волость | ||||
| Центр | Нова Біла | |||
|---|---|---|---|---|
| Ліквідовано | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 30 237 (1880) | |||
| Населення | 10 706 осіб (1880) | |||
| Густота | 32.4 осіб / км² | |||
Ново-Білянська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Нова Біла.
Станом на 1880 рік складалася із 8 поселень, 6 сільських громад. Населення — 10 706 осіб (5363 чоловічої статі та 5343 — жіночої), 1407 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 28726 | 22789 |
| Приватної власності | 7568 | 1824 |
| Іншої власності | 342 | 161 |
| Загалом | 30237 | 24385 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Нова Біла — колишня державна слобода при річці Біла за 98 верст від повітового міста, 5200 осіб, 689 дворів, православна церква, школа, 7 лавок, паровий млин, 64 вітряних млини, 4 ярмарки на рік.
- Волоконська (Андрюшківка) — колишня державна слобода при річці Біла, 1155 осіб, 147 дворів, православна церква, 12 вітряних млинів.
- Кривоносова (Студенка) — колишня державна слобода, 2656 осіб, 348 дворів, 2 православні церкви, школа, лавка, 34 вітряних млини, 4 ярмарки на рік.
- Піддубна (Кочеречкіна) — колишня державна слобода, 1252 особи, 169 дворів, православна церква, школа, 14 вітряних млинів.
За даними 1900 року у волості налічувалось 12 поселень із переважно українським населенням, 6 сільських товариств, 59 будівель й установи, 1715 дворових господарств, населення становило 12 283 особи (6431 чоловічої статі та 58520 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Василь Михайлович Тихонов, старшиною — Степан Григорович Неласов, волосним писарем — Федір Федорович Карпенко[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5243-5254)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
Джерела[ред. | ред. код]
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)