Таловська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таловська волость
Центр Тали
Площа 30 081 (1880)
Населення 9862 осіб (1880)
Густота 30 осіб / км²

Таловська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Тали.

Станом на 1880 рік складалася з 11 поселень, 8 сільських громад. Населення — 9862 особи (4886 чоловічої статі та 4976 — жіночої), 1216 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 25017 19714
Приватної власності 4723 2205
Іншої власності 341 341
Загалом 30081 22260

Поселення волості на 1880 рік[2]:

  • Тали — колишнє державне село при річці Богучар за 34 верст від повітового міста, 5653 особи, 680 дворів, православна церква, поштова станція, 4 лавки, 2 постоялих двори, шкіряний завод, 4 ярмарки на рік. За 15 верст — паровий млин.
  • Атаманський (Талуновка) — колишній державний хутір, 534 особи, 80 дворів.
  • Бугаївка — колишня державна слобода при річці Богучар, 728 осіб, 90 дворів, православна церква, 12 вітряних млинів.
  • Колесніковка (Стройне) — колишня державна слобода, 799 осіб, 90 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів.
  • Рудаєвка — колишня державна слобода, 560 осіб, 74 двори, молитовний будинок, 11 вітряних млинів.

За даними 1900 року у волості налічувалось 12 поселень із переважно українським населенням, 7 сільських товариств, 51 будівля та установа, 1460 дворових господарств, населення становило 10 298 осіб (5243 чоловічої статі та 5055 — жіночої)[3].

1915 року волосним урядником був Микита Миколайович Бірюков, старшиною — Федір Семенович Євстигнєєв, волосним писарем — Микола Павлович Поліщук[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 172-173.
  2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5113-5124)
  4. рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)

Джерела

[ред. | ред. код]