Писарівська волость (Богучарський повіт)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Писарівська волость | ||||
| Центр | Писарівка | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 23 727 (1880) | |||
| Населення | 4632 осіб (1880) | |||
| Густота | 17.9 осіб / км² | |||
Писарівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Писарівка.
Станом на 1880 рік складалася 6 поселень, 4 сільських громад. Населення — 4632 особи (2433 чоловічої статі та 2199 — жіночої), 669 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 5698 | 5026 |
| Приватної власності | 17996 | 5790 |
| Іншої власності | 33 | 33 |
| Загалом | 23727 | 10849 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Писарівка — колишня власницька слобода при річці Богучар за 25 верст від повітового міста, 3211 осіб, 506 дворів, православна церква, школа, лікарня, 2 лавки, постоялий двір, шкіряний завод, паровий млин, 27 вітряних млинів, 5 ярмарки на рік.
За даними 1900 року у волості налічувалось 25 поселень із переважно українським населенням, 4 сільських товариства, 40 будівель та установ, 708 дворових господарств, населення становило 5626 осіб (2825 чоловічої статі та 2801 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Матвій Андріанович Пивоваров, старшиною — Андрій Архипович Ракитянський, волосним писарем — Гнат Петрович Трофімов[4].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 186.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5327-5526)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)