Твердохлібівська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Твердохлібівська волость | ||||
| Центр | Твердохлібівка | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 31 108 (1880) | |||
| Населення | 13 674 осіб (1880) | |||
| Густота | 40.2 осіб / км² | |||
Твердохлібівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Твердохлібівка.
Станом на 1880 рік складалася із 7 поселень, 6 сільських громад. Населення — 13 674 особи (6898 чоловічої статі та 6776 — жіночої), 1847 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 30679 | 28458 |
| Приватної власності | 98 | 80 |
| Іншої власності | 331 | 262 |
| Загалом | 31108 | 28800 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Твердохлібівка — колишня державна слобода при річці Богучар за 15 верст від повітового міста, 3114 осіб, 457 дворів, православна церква, школа, 3 лавки, 43 вітряних млинів, 2 ярмарків на рік.
- Данцова — колишня державна слобода при річці Богучар, 1729 осіб, 227 дворів, православна церква, 16 вітряних млинів.
- Дерезовка — колишня державна слобода при річці Дон, 2363 особи, 351 двір, православна церква, 2 лавки, 41 вітряний млин.
- Дубовіков — колишній державний хутір, 866 осіб, 130 дворів, православна церква, лавка, 14 вітряних млинів.
- Загребайлівка — колишня державна слобода при річці Богучар, 2678 осіб, 321 двір, православна церква, лавка, 31 вітряний млин.
- Раскова — колишня державна слобода при річці Богучар, 2033 особи, 259 дворів, православна церква, поштова станція, 2 лавки.
За даними 1900 року у волості налічувалось 10 поселень із переважно українським населенням, 8 сільських товариств, 282 будівлі й установи, 2083 дворових господарства, населення становило 13 023 особи (6523 чоловічої статі та 6500 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Олексій Федорович Чернишов, старшиною — Іван Мусійович Никтев, волосним писарем — Кіндрат Архипович Морозов[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 172-173.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5282-5291)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
Джерела[ред. | ред. код]
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)