Стара Мілова
| село Стара Мілова | |
|---|---|
| рос. Старая Меловая | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Петропавловський |
| Поселення | Староміловське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20237844001 |
| Код ЗКТМО: | 20637444101 |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1716 |
| Населення | 2197 осіб (2014) [1] |
| Поштові індекси | 397673 |
| Телефонний код | +7 47365 |
| Географічні координати: | 50°16′44″ пн. ш. 40°51′39″ сх. д. / 50.27888889002777262° пн. ш. 40.86111111002777818° сх. д.Координати: 50°16′44″ пн. ш. 40°51′39″ сх. д. / 50.27888889002777262° пн. ш. 40.86111111002777818° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Подгорна |
| Мапа | |
  Стара Мілова  Стара Мілова | |
|
| |
Стара Мілова (рос. Старая Меловая) — село у Російській Федерації, Петропавловському районі Воронізької області. Адміністративний центр Староміловського сільського поселення. Належить до українських територій Східної Слобожанщини.
Населення становить 2197 осіб (1030 дворів) за даними 2014 року, переважно українці.
Історія[ред. | ред. код]
За даними 1859 року у казенному селі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 6621 особа (3254 чоловічої статі та 3367 — жіночої), налічувалось 920 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 каплиці, училище, 4 ярмарків на рік[2].
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Старо-Міловатської волості, мешкало 7683 особи, налічувалось 1199 дворових господарств, існували 3 православні церкви, 2 школи, 7 лавок, 5 ярмарків на рік[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6519 осіб (3245 чоловічої статі та 3274 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].
За даними 1900 року у селі мешкало 6527 осіб (3250 чоловічої статі та 3277 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 1019 дворових господарств, існували православна церква, 9 громадських будівель, земська школа і церковно-приходська школа, 2 мануфактурних, дріб'язкова і 2 винних лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[5].
Населення[ред. | ред. код]
| 2010[6] |
|---|
| 2109 |
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Стара Мілова
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Наше поселення (рос.)
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 960)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-34. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5536)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Воронезької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
.png){kind=small}
.png)