Попіл

Попіл (рос. пепел, зола, англ. ash, нім. Asche)  — легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. Окремо розрізняють вулканічний попіл.

При горінні органічної речовини, наприклад деревини, соломи, їхні азот, водень та вуглець перетворюються в летючі з'єднання (вуглекислоту, воду та ін.) при сприянні кисню повітря, а почасти і свого. Мінеральні ж речовини, як вогнетривкі, залишаються, зазнаючи тільки деякого розкладання.

Вміст попелу в кам'яному і бурому вугіллі знаходиться в межах приблизно від 1 до 45% та більше, в горючих сланцях - від 50 до 80%, в паливному торфі - від 2 до 30%, у дровах - зазвичай менше 1%, в рослинному паливі ін видів - від 3 до 5%, в мазуті - частіше до 0,15%, але іноді вище.

У промисловості будівельних матеріалів попіл використовується для виробництва деяких видів бетону. З попелу деякого вугілля видобувають рідкісні та розсіяні елементи, наприклад германій і галій.

У сільському господарстві попіл широко застосовують як добриво, що містить калій у формі поташу (K2CO3), легкорозчинного у воді і доступного рослинам з'єднання. У попелі знаходяться і інші мінеральні речовини, необхідні рослинам, - фосфор, кальцій, магній, сірка, бор, манган та інші макро- і мікроелементи. Високий вміст вуглекислого кальцію в попелі сланців і торфу дозволяє використовувати його для зниження кислотності ґрунтів.