Солома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тюки соломи зібрані автоматизованим способом після здирання колосків
Скирта соломи, зібрана вручну. Всередині може використовуватись паля, для запобігання здуванню соломи вітром
Ще один з ручних шляхів заготівлі соломи — залишки від снопів, снопи використовувались для утримування руками зернових при оббиванні зерна.

Соло́ма — сільськогосподарські відходи зі стебел зернових рослин. Рідше соломою називають стебла бобових, а також кукурудзи[1]. Утворюється при обмолоті зернових, разом з іншими відходами — половою і відвійками. Дрібно побиту при цьому солому називають збоїнами[2].

Використовується у тваринництві як підстилка для тварин, як добавка до раціону тварин, а також для виготовлення будівельного лампачу і як енергетична сировина.

Класифікація[ред. | ред. код]

Розрізняють озиму і ярову солому, злакову і бобову, а за видами рослин — пшеничну, житню, ячмінну, лляну, конопляну та ін.

Дрібно нарізану солому називають січкою, перетерту — потертю (діал. трина)[3][4], перепріла солома в діалектах відома як мерва[5], а пряма, нем'ята — як правиця[6]. Дрібна солома після обтрушування околоту називалася трясени́ця[7].

Склад[ред. | ред. код]

Хімічний склад соломи залежить від виду рослин, клімату, способів збирання, обмолоту, зберігання та ін. чинників. В соломі 35—45 % клітковини та ін. складних важкоперетравлюваних вуглеводів, 2—6 % протеїну (в бобовій 4—9 %), 1,2—2 % жиру, 4—7 % золи. В 100 кг просяної соломи близько 40 кормових одиниць і 2,3 кг перетравлюваного протеїну, в ячмінній — 33 кормові одиниці і 1,3 кг перетравлюваного протеїну. В яровій соломі більше протеїну, менше клітковини, корисність її більша ніж озимої.

Використовування[ред. | ред. код]

Солома у тваринництві[ред. | ред. код]

У тваринництві солома використовується як для годування тварин, так і для підстилок у хлівах. Як корм солома застосовується необробленою, січеною (січка), запареною чи силосованою.

Для більш ефективного засвоювання солома може заготовлюватись у вигляді гранул із використанням соломорізки (колись ручної, нині механізованої) та різноманітних грануляторів.

Кінцевим продуктом із подріблення соломи є також мульча, яка може використовуватись для підсипки домашнім рослинам (мульчування), отримання паливного матеріалу, приготування субстрату для вирощування овочевих культур, добавки в субстрат при приготуванні перегною, створення підгодівлі для домашніх тварин, а також рослин.

Солома як будівельний матеріал[ред. | ред. код]

Покрівля[ред. | ред. код]

Докладніше: Стріха

Здавна солома використовується для влаштування покрівлі. Солом'яні дахи (стріхи) мають високі теплоізолювальні характеристики, хоча й поступаються у водостійкості іншим матеріалам.

Глинобитне будівництво[ред. | ред. код]

Докладніше: Мазанка та саман

Солома використовується і як наповнювач розчину в глинянобитному будівництві. Словом «саман», яке в тюркських мовах означає «солома», в українській називають цеглу-сирець з солом'яною добавкою. Крім того, застосовуються й інші техніки: змішаною з соломою і гноєм глиною обмазують плетені стіні чи складають стіни з окремих глиняно-солом'яних вальків.

Солом'яні панелі[ред. | ред. код]

Перші будинки, побудовані з пресованої соломи, з'явились в США, штат Небраска, у ХІХ-ХХст. Згодом технологія солом'яного будівництва поширилась на країни Європи: будинки з соломи почали з'являтись у Англії, Франції, Швеції, Німеччині та ін.

Роль соломи як будівельного матеріалу полягає в тому, що вона міцно запресовується в дерев'яний каркас, і цим самим стає наповнювачем і утеплювачем стін.

Через те, що солома має низьку теплопровідність, в будинках з соломи тепло зимою і досить прохолодно літом, такі будинкі дешеві в обслуговуванні та дуже екологічні.

На сьогодні технологія будівництва будинків з солом'яних панелей активно розвивається і в Україні.

Солома як паливо[ред. | ред. код]

Наразі в світі накопичений достатньо великий досвід з використання рослинних відходів сільськогосподарського виробництва, в першу чергу соломи, в енергетичних цілях. Визнаним лідером цього сектору біоенергетики є Данія, де з щорічно утворюваних ~6 млн т соломи близько 1,5 млн т спалюються для виробництва енергії (~17 ПДж/рік). Перші котли на малих тюках соломи почали випускатися й впроваджуватися в країні ще у 1970-х роках після першої нафтової кризи. Пізніше з'явилися котли для великих й круглих тюків[8]. Впровадження котлів з високим ККД й низьким рівнем викидів шкідливих речовин стимулювалося державною субсидією. Вона була уведена Данським Енергетичним Агентством у 1995 р. для котлів потужністю до 200—400 кВт і діяла більше 10 років. За рахунок субсидії власнику котла відшкодовувалося до 30 % його вартості, якщо ККД котла й рівень емісії забруднюючих речовин відповідали певним нормам.

На сьогодні в Данії працює більше 10 тис. фермерських котлів на соломі (0,1-1,0 МВт) та близько 55 котельних в системі централізованого теплопостачання (0,5-12 МВт). Крім того, 8 ТЕЦ (2-28 МВте) й 4 електростанції разом із соломою використовують деревну тріску, ТПВ або викопні палива (вугілля, природний газ). Найкрупнішою за обсягом споживання соломи (170 тис. т/рік) є електростанція Fyn 35 МВте [13, 63, 64]. Солома, головним чином, великі тюки, доставляється на ТЕС вантажівками з причепом, радіус постачання — 20-160 км. Зола від спалювання соломи передається компанії, що виробляє органічні добрива, або фермерам для розсіювання на полях. Невикористаний залишок золи вивозиться на звалища [81].

У Великій Британії (Ely) працює одна з найпотужніших в світі електростанцій на соломі — 38 МВте. Солома зернових культур, об'ємом близько 200 тис. т/рік, є основним паливом цієї ТЕС. До 10 % загального обсягу палива складають також інші види біомаси та природний газ [42]. Планується спорудження другої ТЕС на соломі потужністю 40 МВте. Електростанція буде працювати по данській технології і має бути запущена в експлуатацію на початку 2016 року [62].

Принаймні дві електростанції на соломі експлуатується в Іспанії. Перша, потужністю 25 МВте (Sangüesa), споживає 160 тис. т/рік соломи, що поставляється місцевими фермерами з радіусу 75 км. Зола від спалювання соломи використовується для виробництва органічного добрива. Для другої ТЕС 16 МВте (Bivriesca) 17 спеціалізованих компаній постачають 102 тис. т соломи на рік. Впровадження цієї електростанції призвело до створення 100 постійних нових робочих місць [42, 65, 68]. Відомо, що компанія Acciona Energía (Іспанія), яка впровадила ці дві ТЕС, має довгострокові плани по будівництву ще 7 електростанцій по всій країні [81].

У Польщі використання соломи для виробництва енергії розпочалося ще у 1990-х роках. Поштовхом було скорочення поголів'я худоби, в результаті чого утворився надлишок соломи у 8 млн т/рік. Наразі в Польщі працюють близько 100 котлів малої потужності (~100 кВт) на соломі й більше 40 невеликих та середніх котелень в системі централізованого теплопостачання (0,5-7 МВт) [82-84]. Крім того, данська компанія DP CleanTech разом з польською компанією Polish Energy Partners (РЕР) виконує будівництво соломоспалювальної електростанції потужністю 30 МВте (Winsko). Додатковим паливом на ТЕС буде деревна тріска. Уведення електростанції до експлуатації заплановано на кінець 2014 року [85].

Треба також зазначити, що до останнього часу в Польщі гранули з соломи активно використовувалися на вугільних електростанціях для сумісного спалювання. Так, наприклад, лише польська компанія РЕР постачала для ТЕС 150 тис. т гранул на рік. Але у 2013 році ситуація змінилася, оскільки польський уряд скасував державну субсидію для електростанцій, що виконують сумісне спалювання вугілля з гранулами з біомаси.

В Швеції ринок соломи як палива знаходиться в процесі розвитку. Наразі в країні працює порівняно невелика кількість фермерських котлів на соломі та котлів в системі централізованого теплопостачання. Компанія Lunds Energi виконує будівництво крупної ТЕЦ на біомасі (Örtofta). ТЕЦ включатиме котел 110 МВт на деревній трісці, котел 45 МВт на соломі й турбіну потужністю 53 МВте. Споживання соломи складатиме близько 80 тис. т/рік. Становлення комерційного ринку соломи в Швеції фахівці пов'язують з уведенням до експлуатації ТЕЦ Örtofta [81].

Технології виробництва енергії з соломи активно розвиваються також в Китаї. Компанія DP CleanTech в період 2006—2012 рр. впровадила в країні 34 електростанції на соломі загальною потужністю 1200 МВте. Типовим прикладом є ТЕС 30 МВте (160 тис. т соломи на рік) у Liaoyuan, що поставляє 200 ГВт∙год/рік електроенергії до національної мережі [66, 67].

Рослинні сільськогосподарські відходи широко застосовуються в Європі та Північній Америці також для виробництва твердого біопалива. Так, гранули з соломи виробляються в Литві (Baltic Straw), Великій Британії (Straw Pellets Ltd, Agripellets Ltd), Естонії (BJ TOOTMISE OÜ), Польщі (Widok Energia S.A.), Канаді (Semican), США (PowerStock); брикети з соломи — в Естонії (BaltPellet OÜ), Данії (C.F. Nielsen A/S), Канаді (Omtec), Литві (Baltic Straw) та інших країнах. Американські компанії Next Step Biofuels, Pellet Technology USA й PowerStock пропонують на ринку гранули з відходів виробництва кукурудзи на зерно[9].

Також солому можна використовувати як вихідну сировину для виробництва біогазу.

Солома у народних виробах[ред. | ред. код]

Український бриль з Сорочинського ярмарку, 2008
Білоруська солом'яна іграшка

З соломи в українській традиції виготовляють головні убори — брилі, жіночі капелюшки.

Бриль або солом'яний капелюх  — традиційний український сільський літній головний убір, переважно чоловічий, з плетеної соломи або очерету. Бриль плели по українських селах із житньої, пшеничної соломи або очерету, адже цей матеріал був найкращим захисником від палючого літнього сонця при роботі в полі або на левадах.

У різних народів поширені іграшки, прикраси тощо.


Солома у казках[ред. | ред. код]

  • Солом'яний бичок — українська народна казка про зробленого дідом бичка для баби, згодом бичок ожив та став пасткою для звірів, які його намагались кусати.
  • Троє поросят — українська казка, імовірно англійського запозичення, де одне із поросят вирішило зробити ненадійний будинок із соломи.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Солома // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Збоїни // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Потерть // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Трина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Мерва // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Правиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Трясениця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Типовий розмір і вага: малий тюк — 46×36×80 см (12 кг); середній тюк — 80×80×240 см (235 кг); великий тюк — 125×240×240 см або 120×130×240 см (>500 кг); круглий тюк — Ø150 см × 120 см (244 кг) [13, 63].
  9. Гелетуха Г. Г., Желєзна Т. А. Сьома Аналітична записка Біоенергетичної Асоціації України: «Перспективи використання відходів сільського господарства для виробництва енергії в Україні». [Архівовано 2014-04-29 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

  • Новий словник української мови. Тт. 1-4 — К.: «Аконіт», 1998.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. M. Kaltschmitt: Energetische Nutzung organischer Abfälle. In: Abfallenergienutzung — Technische, wirtschaftliche und soziale Aspekte, Akademie Verlag Berlin GmbH, 1995, S. 114 ISBN 3-05-501706-4 (Volltext)
  2. http://www.bayerisches-kaminkehrerhandwerk.de/downloads/1bimschv.pdf
  3. ↑ Johann Müller (2007): Energiekosten durch Stroh senken. Land & Forst 50/2007 vom 13.12.2007, S. 46-47.
  4. Гелетуха Г. Г., Желєзна Т. А. Сьома Аналітична записка БАУ «Перспективи використання відходів сільського господарства для виробництва енергії в Україні».

Посилання[ред. | ред. код]