Рудківці (Кам'янець-Подільський район)

село Рудківці
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Новоушицький
Рада	Вільховецька сільська рада
Основні дані
Перша згадка	письмова 1661 р.; картографічна 1650 р.
Населення	571 (станом на 01.01.2010)
Площа	1,895 км²
Густота населення	323,48 осіб/км²
Поштовий індекс	32662
Телефонний код	+380 3847
Географічні дані
Географічні координати	48°38′27″ пн. ш. 27°21′20″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	253 м
Водойми	Дністе́р
Відстань до обласного центру	130 км
Відстань до районного центру	28 км
Найближча залізнична станція	Дунаївці
Відстань до залізничної станції	78 км
Місцева влада
Адреса ради	32660, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Вільховець, вул.Молодіжна,12 , тел. 2-54-59
Карта
Рудківці
Мапа
Рудківці у Вікісховищі

Ру́дківці — село в Україні, Новоушицькому районі Хмельницької області. Населення становить 571 особа (347 дворів). Орган місцевого самоврядування — Вільховецька сільська рада.

Загальні відомості

Село розташоване над Дністровською долиною, де нині утворене Дністровське водосховище.

Історичні джерела

• Перші згадки.

Вперше село відображене на картах Боплана 1650 року ((Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus (Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями)), складених за результатами топографічної зйомки у 30-40 рр. ХVII ст.

Перша письмова згадка надрукована в серії "Архив Юго-Западной России", де наведені результати «исчисления дымов в городах и селениях Подольского воеводства, показанное под присягою, по случаю взымания подымной подати в 1661 году», здійснювані польською адміністрацією. У присяжних показаннях про села записано: «Laboriosus Iuryk de Rutkowce ad Kalus praestitit super desolationem» (АЮЗР, Ч.7, т.2. С. 518). У скороченому перекладі: ...Юрік з "Рутковець" дав присягу про повне розорення (знищення) села.

• Історичні тексти.

У 1859 р. село «Рутковцы» значиться як поміщицьке, у якому було 98 садиб і 612 жителів (жінок 306).

У географічному словнику Королівства Польського…(1888 р.) відзначено, що Рудківці мають 120 дворів, 600 жителів, з них 5 одноосібників, 591 десятину землі селян, 2740 десятин землі поміщицької разом з Гарячинцями і Калюсом і 34 десятини церковної. Православна церква з 1742 р., має 936 прихожан. Належало до Липінських, Rościszewskich, тепер Dabicy.

• Метричні книги (потрібна допомога в дослідженні).

Метричні книги про народження, шлюб і смерть жителів с. Рудковець Ушицького повіту Подільської губернії за 1795–1858 роки.

Метрична книга церкви святого Іоанна Богослова с. Рутківці (Рудківці) Ушицького повіту. 1776-1801рр. 59 арк.

Історія села

• Назва села

У першоджерелах село Рудківці не асоціюється зі словом «руда» (польське: ruda); на карті Боплана 1650 року село назване «Rotkowcze», а у польських тарифах 1661 – «Rutkowcе» (АЮЗР, Ч.7, т.2. С. 518). Пізніше, у польських переписах євреїв у Подільському воєводстві 1775, 1784 і 1787 роках село уже називається Rudkowce (АЮЗР. Ч.5, т.2. С. 231, 432, 548).

• Рудковецька церква

У 1742 р. збудована дерев'яна триверха церква св. Іоана Богослова. У 1889 р. продана у с. Петримани для будівництва дзвіниці. Нова церква збудована у 1888-1889 рр. біля старої; церква була дерев'яна одноверха, разом з дзвіницею. Старий іконостас 2-ярусний. Шанована ікона божої матері (Жарких М.І. Храми Поділля). У 1937 році церква була зруйнована. Церкву валили місцеві активісти під керівництвом Сидора Паршенка. Хрест знімав Спиридон Молокопій. Матеріал із церкви (камінь, жерсть, лісоматеріал) використаний для будівництва кам’яного магазину (складу) на току. У 1941 році за німецької влади рудківчани збудували наметову церкву. У 1972 році біля церкви, від якої залишався кам’яний фундамент, була збудована рудковецька школа. 26 травня 2005 р. у день пам’яті святих рівноапостольних Кирила та Мефодія у с. Рудківці єпископ Кам’янець-Подільський та Городоцький Феодор освятив новий храм на честь апостола і євангеліста Іоанна Богослова [1]. Будівництво церкви і встановленння різьбленого іконостасу здійснювалося на пожертви благодійників, в основному жителів села.

• Історія господарства

У 1898 р. в описі землеволодінь Подільської губерніївідзначено, що містечко Калюс разом із Рудківцями, Горячинцями і Куражиним належало дружині полковника царської армії Алі Шейх-Алі [2] (учасника російсько-терецької війни 1877-1878 р., пізніше генерал-майора) – Ульме Гульшус-Сеїд-Гіреєвні Шейх-Алі (Умму Гульсум Сеид Гиреевна, в девичестве Тевкелева – из родовитой татарской семьи, внучка владетеля Букеевской орды Джангир-хана[3]), що проживала у С.-Петербурзі. Усієї землі в маєтку 3068 д., у тому числі садибної 88 д., орної 1420 д., лісу 880 д., вигонів 480 д., непридатних 200 д. Керуючий маєтком – Юліан Юліанович Рудзкий жив у Калюсі.

• Рудківчани, що загинули у Великій Вітчизняній війні (деталі в базі ОБД Мемориал).

Березовський Григорій Іванович, ряд.; Білик Карпо Васильович, гв.єфрейтор; Білик Онуфрій Архипович, ряд.; Білик Савелій Архипович, ряд.; Білик Остап Петрович, ряд.; Бурдейний Ілля Петрович, ряд.; Бушовський Антон Васильович, ряд.; Бушовський Євгеній Васильович, гв.ряд.; Вашеняк Григорій Максимович, ряд.; Вашеняк Григорій Несторович, ряд.; Вашеняк Пантелій Олексійович, ряд.; Вознюк Макар Леонтійович, ряд.; Гайдученко Йосип Олексійович, серж.; Гайдученко Афанасій Григорович, ряд; Галаш Петро Йосипович, ряд.; Гонтар Іван Семенович, ряд.; Горобчук Іван Дорохтейович, ряд.; Дехтяр Василь Якович, ряд.; Килимник Прокіп Арсентійович, ряд.; Килимник Трохим Арсентійович, ряд.; Климко Семен Якович, ряд.; Климко Степан Григорович, ряд.; Климко Тарас Андрійович, політрук роти; Ковальчук Григорій Степанович, лейт.мед.служби; Кулик Макар Тимофійович, мл.лейт.; Кулик Федір Ілліч, гв.ряд.; Кучерявий Іван Федорович, ряд.; Ломачинський Василь Михайлович, ряд.; Ломачинський Дмитро Михайлович, ряд.; Ломачинський Михайло Михайлович, ряд; Ломачинський Єфим Васильович, гв.ряд.; Ломачинський Іван Йосипович, ряд.; Ломачинський Микола Іванович, ряд.; Мазур Євтих Леонтійович, ряд.; Мазур Нестор Леонтійович, ряд.; Мазур Петро Степанович, ряд.; Миронюк Степан Мойсейович, ряд.; Миронюк Іван Сидорович, ряд.; Михайлюк Артем Михайлович, ряд.; Михайлюк Іван Михайлович, ряд.; Михайлюк Афанасій Іванович, ряд.; Московчук Євстафій Іванович, старшина; Московчук Захар Васильович, ряд.; Нагорняк Григорій Григорович, ст.серж.; Паршенко Василь Васильович, ряд.; Паршенко Панас Михайлович, ряд.; Пилипчук Захар Іванович, ряд.; Прохніцький Андрій; Прохніцький Макар Омелянович, ряд.; Прохніцький Яків Омелянович, ряд; Прохніцький Павло Якович, ряд.; Рудь Степан Васильович, ряд.; Рудь Федір Васильович, ряд.; Стрілецький Осип Іванович, м.серж.; Твердохліб Микола Васильович, ряд.; Твердохліб Микола Максимович, ряд.

Пам'ятки історико-культурного значення

• Рудковецьке городище – пам'ятка Чорноліської культури.

Вал, що розділяє городище в с. Рудківці на дві частини - "цитадель" і "передмістя"

Земляний насип (щовб) Рудковецького городича

Рудковецьке городище має декілька обвалованих площ. Одне городище займає крутий схил долини р. Матерки, інше, що складається із двох масивів, розташоване на рівнині у селі. Городище на схилі має видовжену в плані форму, діаметром біля 30х100 м; його верхня частина примикає до щовба на південно-східному куті рівнинного городища, а нижня знаходиться близько нижнього щовба – земляного насипу конусоподібної форми на розі Матіршанської і Дністровської долини, висотою зі сторони схилу біля 10 м, а з рівня Дністровської тераси до 40 м. Рудковецьке городище у 70-х роках ХХ ст. досліджене істориками Камянець-Подільського педагогічного інституту і віднесене до типу піздньочорноліських. Ця пам'ятка ранньослов'янського часу VІІІ-VІІ ст. до н.е. фіксує давні слов'янсько-фракійські контакти. Тут розкопками відкрито досить складні конструкції давніх фортифікацій, досліджено близько 40 жител, ряд господарських споруд і ям. Керамічний комплекс цього городища своєрідно поєднує в собі елементи слов'янської Чорноліської і Фракійської культур [4]. Знайдені культові предмети, у тому числі яйце-брязкальце, що складається з двох порожнистих частин, одна з яких вкладена в іншу [5]. Рудковецьке горішнє городище має площу 116 га. Воно займає опуклу рівнину в межах с. Рудковець і трьома сторонами примикає до крутих схилів долини р. Дністра, її притоки – р. Матірської, і притоки останньої – Попівського рівчака. Городище включає дві частини – «цитадель», площею 43 га, і «передмістя» з напільного боку, площею 73 га. Зі сторони Дністра все городище без валу, але примикає до прямовисного вапнякового уступу, висотою біля 10-20 м. Довжина городища вздовж Дністровського каньйону – 1565 м. «Цитадель» має подібну до прямокутної форми будову із практично лінійними валами вздовж схилів долин (із сходу і півночі) і вигнутим валом поперек вододілу. Останній зберігся найкраще і в деяких місцях має висоту до 10 м. На південно-східному куті «цитаделі» у місці примикання дністровського і матіршанського схилів знаходиться штучний конусоподібний насип (місцева назва – щовб), висота якого сьогодні становить біля 20 м. З нього, так само як і з нижнього щовба, досить далеко проглядаються береги Дністра. Довжина східного, північного і західного валу «цитаделі» становить 1895 м. «Передмістя» також обваловане потужним валом у вигляді ламаної лінії, довжиною 2073 м. Його східна частина, що проходить вздовж сільської вулиці, а також через городи жителів села, добре збереглася. Північна окраїна «передмістя» сьогодні відмежовується уступом на схилі долини Попівського рівчака.

• Рудковецькі трипільські поселення (не досліджені і не входять до реєстру археологічних пам’яток Трипільської культури на території України, але мають подібні до цієї культури артефакти):

  

  Артефакти Трипільської культури з урощищ Кобила і Гатна, с. Рудківці

  

  Рудковецьке поселення; вироби з кременю

Сліди Трипільської культури в упочищі Кобила

1. В урочищі Кобила артефакти спостерігаються на площі біля 0,5 га. На поверхні ріллі кілька чітких плям із випаленим безформним груддям, зрідка рештки керамічного посуду. Окремі черепки із мальованими візерунками. Виорюються також в основному пошкоджені кам’яні вироби і відходи кременеобробного виробництва: пластини, скребачки, вістря стріл і дротиків, нуклеуси з кременю, різноманітні відбійники, жорнова з кварциту. Кераміка має велику схожість з виробами періоду Трипільської культури «В ІІ», датованої 4100-3800 рр. до н. е. (див. фото у цій статті і фото вази в Енциклопедії: т. 1, кн. 2, с. 223).

2. В урочищі Гатна спостерігається пляма культурного шару у вигляді еліпсу, площею біля 10-15 га (від заболоченого днища лощини до верхів’я Мостятинського ярка). На поверхні ріллі зрідка уламки керамічних виробів і камінних знарядь, відходи кременеобробного виробництва.

• Кам’яна каплиця, збудована і освячена на кошти Михайлюка Миколи Івановича на початку ХХ ст. на дністровському схилі на південно-західній околиці села. Каплиця примітна різьбленими двома хрестами із зображенням ока в трикутнику.

  

  Хрест в каплиці с.Рудківці

• Рештки семи шахт на лівому схилі Попівського рівчака. Шахти закладені, ймовірно, у другій половині IXX ст. для видобудку фосфоритів; їх невеликі розміри свідчать про те, що шахти промислового значення не мали через бідність породи.
• Курган серед поля на північному заході від села

Топоніми

1. Калатури – урочище на північно-західній окраїні села Рудківці. Калатури є розлогою балкою у верхів’ї Попівського ярка. У східній частині поверхня балки штучного походження (можливо закинуте глинище). Середня частина заболочена із ставком. Із санскриту kаlа – "чорний", а kura (хінді, kur) – "бик", "тур". 2. Гатна – урочище, що є заболоченою балкою, а через загачену частину (дамбу) пролягає дорога. 3. Шлейковий луг (Шлейкові кринички). Можливо походить від прізвища Шлейко, що зустрічається у Придністров’ї. 4. Рафковий луг. 5. Короткий ярок. 6. Мостятина – урочище вздовж глибокого ярка. Можливо назва походить від слова мостити; по Мостятині на початку ХХ ст. прокладена мощена (кам’яна) дорога до мосту через Дністер (міст був вище Бурнака, і ще в середині ХХ ст. (до заповнення водосховища) під водою і над нею були «бики» – дерев’яні палі. Мощення збереглося у багатьох місцях і до сьогодні. 7. Кіща, урочище. 8. Гавчаський ярок, Гавчина. 9. Бурнак – назва порогів на річці Дністер у місці впадання р. Матірської (у Рудківцях називали Березівською річкою). Березівська річка утворювала великий (біля 100 м) конус виносу з каміння та піску в заплаві Дністра; русло Дністра навпроти конусу виносу звужувалося, швидкість течії різко збільшувалася із утворенням стоячих хвиль, висотою 0,5-0,8 м, через наявність каміння на дні. Назва, можливо, є похідною прикметника "бурний", "бурхливий". Також, тюрське «бурнак» – білоносий (зоонім, татарське чоловіче ім'я); конус виносу р. Матірської, дивлячись зверху, мав білуватий колір і форму носа. Тепер під водою водосховища. 10. Щовб (нижній і верхній). 11. Кремнистий вал (назва урочища; дорога по схилу долини з Яру в село) 12. Дейбуки, урочище. Правий схил долини Березівської річки на розі Дністровської долини. У Рудківцях є прізвище Дейбук. 13. Запалатки на вбочі. Запалатки є древньою терасою Дністра. Вбіч – круті безліссі схили долини Дністра, Березівської річки і Попівського рівчака. 14. Ярема, скала з плоскою поверхнею у річці Дністер, 20 м від берега. За переказом скотилася у воду і потопила човен із чоловіком Яремою. Тепер під водою водосховища. 15. Півнач, дві зімкнуті скали на березі Дністра, висотою 2 м над водою. Тепер під водою водосховища. 16. Царина, урочище на краю села, а також крайня частина (вулиця) села. 17. Пільце – урочище, що примикає до крутих схилів долини р. Калюс. До середини ХХ ст. не залісена рівнина з близьким вапняковим пластом і виходами вапняків на поверхню. 18. Бровар, урочище із стрімкою дорогою до містечка Калюс по крутому схилу долини р. Калюс. 19. Каліче, урочище. 20. Хутір Вітівка в урочищі Липа. Назва Липа новітнього походження, так як тепер ще росте липа. На хуторі жив чоловік на прізвище Стрілецький. 21. Тартак, урощище. Навпроти гутянської будки на річці Калюс був млин; люди ходили до млина на Тартак. (тартак – лісопильний завод; лісопильня). 22. Кобила, урочище між двома ярками. 23. Попівський ярок. Ярок, що впадав у р. Матерку (Березівську річку). 24. Грицийові кручі, урочище. Зсув, що до середини ХХ ст. утворював рівнинну терасу шириною до 100 м і довжиною до 250. До кінця ХХ ст. зсув ускладнився: біля підніжжя гори просів, а біля ярка піднявся. 25. Яр, урочище. До середини ХХ ст. назва хутору. Після війни жителів насильно переселили у село. Тепер під водою водосховища. 26. Річка Матерка або Матірська, Матіршанська (жителями с. Рудківці називалася ще Березівською, що було повторенням колишньої назви сусіднього села Березове, тепер Наддністрянське). 27. Самборський ярок.

Природа

Долина Дністра, над якою розташовані Рудківці, у його середній течії є унікальною у геолого-геоморфологічному, кліматичному, флористичному, фауністичному і естетичному відношеннях. ЇЇ називають природним музеєм. Глибоко врізані в осадові породи каньйони Дністра та його притоків утворюють унікальні відслонення, віднесені до стратиграфічно-палеонтологічних геологічних пам’яток Середнього Придністров’я. За своєю значимістю вони є унікальними не тільки для України, а й для Європи. В околицях Рудковець на найнижчих рівнях виходять на денну поверхню потужні відклади венду. – скаменілі глинисті породи. Серед них примітними є калюські верстви строкато забарвлених тонковерствуватих аргілітів, які без значних зусиль легко розсипаються на дрібні гострокутні уламки. Характерною їх особливістю є наявність конкрецій фосфоритів. Цілком можливо, що морський басейн за калюського часу на Поділлі мав утруднений водообмін з океаном і сірководневе зараження. На поверхні калюських верств відкладені породи сеноманського ярусу крейдової системи, що мають дуже строкатий літологічний склад. Тут є зелені кварцово-глауконітові дрібнозернисті піски, в яких місцями трапляються фосфатизовані спікули губок, зуби риб та інша органіка. Є потужні горизонти порід із високим вмістом кремнезему, які утворилися в мілководному сеноманському морі, де процвітали різноманітні губки з кременистим скелетом. Серед таких силіцитів виділяються окременілі пісковики (гези), спонголіти, опоки, халцедоноліти, кремені. Місцями сеноман представлений не кременистою, а карбонатною фацією, в якій домінують крейдоподібні вапняки, у яких присутні стяжіння і конкреції плямистих, чорних та сірих кременів, опоковидні силіцити. Рідше трапляються скрем'янілі сліди риючих тварин, скелетні залишки форамініфер, дрібні спікули губок та інші рештки фауни. До сеноманського горизонту приурочені часті виходи підземних вод – джерела. Над сеноманом залягає примітна товща вапняків сарматського ярусу неогену. Вони досить міцні й утворюють високу привершинну прямовисну стінку із хвилястою поверхнею і згладженими краями. Сарматські вапняки цікаві з геологічного погляду елементами карстових утворень – кавернами, нішами, гротами і невеликими печерами. У вапнякових породах Середнього Дністра з глибокої давнини природні гроти і розширені людською рукою печери використовувались як язичницькі святилища і культові християнські споруди. В радіусі до 30 км від Рудковець існує кілька десятків печер чи їх залишків, культове призначення яких цілком доведене; відомими є Бакотський Свято-Михайлівський, Непоротівський Свято-Миколаївський та Лядовський Свято-Усікновенський скельні чоловічі монастирі.

У межах Середнього Дністра зосереджено більше сотні ендемічних та реліктових видів рослин. За флористичною унікальністю цей природний регіон поступається тільки Гірському Криму та Українським Карпатам. У дністровській флорі зустрічаються карпатські, понтично-центрально-азіатські, середземноморські та балканські елементи. Серед реліктових видів зустрічається: шиверекія подільська, молочай мигдаловидний, астрагал спарцетолистий, змієголовник австрійський, чебрець подільський, ясенець білий, ідкасник осотовидний, відкасник Біберштейна, арум Бессера, вероніка гірська, кадило сармацьке, цибуля ведмежа, клокичка периста, таволга середня та інші. Серед ендемічних видів виділяють спірею польську, молочаї дністровський та волинський, чебрець одягнений, зіновать подільську, волошку східну, самосил паннонський, шавлію зарослеву, шоломницю весняну, козельці подільські, юринею дністровську. Особливу цінність мають урочища "дністровських стінок", малодоступних місцевостей на схилах південної експозиції з рідкісною флорою і фауною. До них приурочені такі середземноморські види як кизил, гордовина, скумпія, ясенець, листовик сколопендровий, клокична периста та ін. Степові угруповання представлені формаціями осоки низької, вівсюнця Бессера, ковили волосистої. Саме тут острівцями зустрічається зростання ефедри двоколосої, мигдаля степового, спіреї польської, горицвіту весняного, мінуарції дністровської, заячої конюшини Шиверека. Але над цими – наскельно-степовими угрупованнями нависла загроза, відома як масове заліснення дністровських крутосхилів у 60-70-ті роки малопродуктивними, але невибагливими до умов середовища насадженнями, зокрема: сосни звичайної, сосни чорної, сосни Веймутової тощо.

Бібліографія

• Гуцал А.Ф. Рудковецьке городище і перший похід скіфів у Придніпровський лісостеп // Давня і середньовічна історія України. – Кам’янець-Подільський. – 2000.

Посилання

• Погода в селі Рудківці
• Подільський полк Характерного козацтва
• Хмельницька обласна рада