Пянида Борис Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 2 жовтня 2022, заснована на цій версії.
Пянида Борис Петрович
Народження28 листопада 1935(1935-11-28)
Дячкове, Диканський район, Полтавська область
Смерть16 листопада 2020(2020-11-16) (84 роки)
 Буди, Харківський район, Харківська область
Країна СРСР
 Україна
НавчанняМиргородський керамічний технікум (1959)
Діяльністьхудожник
Напрямокхудожник-кераміст
ВчительПанащатенко Валентина Степанівна і Богданов Володимир Якович
ПрацівникБудянський фаянсовий завод
ЧленСпілка радянських художників України
Звання
Заслужений художник України
Заслужений художник України
Нагороди
заслужений художник України

Борис Петрович Пянида (28 листопада 1935, село Дячкове, нині Диканський район, Полтавська область — 16 листопада 2020, селище Буди, Харківський район, Харківська область[1]) — художник декоративно-ужиткового мистецтва України. Член Національної Спілки художників України (з 1966)[2]. Заслужений художник України.

Життєпис

Борис Пянида народився 28 листопада 1935 року в селі Дячкове поблизу Диканьки на Полтавщині у бідній селянській родині.

У 1952 році вступив до Миргородського керамічного технікуму  ім. М. Гоголя на художнє відділення. Навчався мистецтву рисунку та скульптури у вимогливого педагога Л. Станкевича. Малярські здібності переймав у здібного маляра-педагога О. Сухаревського.

З 1959 по 1996 рік працював на Будянському фаянсовому заводі, де разом зі своїми колегами створив унікальний стиль будянського фаянсу, який прославив продукцію заводу в усьому світі. Був одним із новатором у запровадженні складного художнього оформлення кераміки — підполив'яного розпису фарбами і солями металів.[3]

Борис Пянида помер 16 листопада 2020 року[1]

Його син Юрій — також кераміст[4]

Творчість

Борис Петрович є автором товарного знаку будянського фаянсу «Півник», який  зареєстрований Держком винаходів СРСР 5 серпня 1967 року.[5]

Найвідоміші роботи художника:

Фаянсові вироби
  • тарель" Пожежа в степу" (1965)
  • набір для молочних страв «Щедрий вечір» (1970)
  • сервіз «Надія» (1979)
  • набір для українськиї страв «Соняшники» (1983)
  • сервіз «Берег» (1987)
  • комплект для вареників «Чорнобривці» (1996)
Графіка
  • «Материнська хата» (1971)
  • «Загинули козаченьки» (1971)
  • «Портрет» (1973)
  • «Зустріч» (1980)

Твори художника-кераміста експонувалися на багатьох виставках в Україні, на міжнародних художніх і промислових виставках-ярмарках, зокрема в Загребі, Токіо, Парижі, Лейпцигу, Познані, Ріо-де-Женейро, Монреалі. Посуд та тематичні роботи відомого українського майстра фаянсу Бориса Пяниди представлені в музеях Харкова, Києва, Запоріжжя, Полтави, Сум, Москви, Оренбурга, Чернігова, Диканьки, Миргорода та Опішні Полтавської області, Буд і Лозової Харківської області.[6]

Відзнаки на нагороди

Примітки

  1. ↑ а б Харківський художній музей. Борис Петрович Пянида (28.11.1935 - 16.11.2020). Процитовано 24 січня 2021.
  2. ↑ Казыло В.В. (2016). Дарующие радость. Культура Буд: этапы зарождения, становления, развития (російська) . Харьков: Слово. с. 34—36.
  3. ↑ Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. http://pkm.poltava.ua/. Процитовано 30.11.2020.
  4. ↑ Обласна виставка(рос.)
  5. ↑ Безрукова, Тетяна (2005). Буди - фаянсова столиця України (українською) . Харків. с. 21.
  6. ↑ Образотворче мистецтво. https://ru.scribd.com/document/. Процитовано 30.11.2020.
  7. ↑ Харківський художній музей. https://artmuseum.kh.ua. 27.11.2020. Процитовано 27.11.2020.

Джерела

Посилання

  • П'янида Борис Петрович
  • Завершинський В. Цикл жіночих образів 1960–2000-х років у художньо-декоративному розписі Б. П. Пяниди: стильові та композиційні особливості // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. — 2018. — № 1. — С. 34-39. https://tihae.org/pdf/t2018-01-05-zavershinsky.pdf
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пянида_Борис_Петрович&oldid=37248683