Євгенія Левицька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгенія Левицька
Eugenia Lewicka
Народилася 10 серпня 1896(1896-08-10)
м. Черкаси
Померла 29 червня 1931(1931-06-29) (34 роки)
м. Варшава, Польща
Поховання
Громадянство Росія РосіяПольща Польща
Національність полька
Діяльність лікарка
Галузь лікар
Alma mater медицинський факультет Варшавського університету[d]

Євге́нія Леви́цька (10 серпня 1896(18960810), м. Черкаси — 29 червня 1931, м. Варшава, Польща) — польська лікарка, фізіотерапевтка, одна з прекурсорів спортивної медицини в Польщі, організаторка Закладу сонячно-повітряних купалень і спортивного лікування в Друскінінкай (1924 р.), близька знайома Юзефа Пілсудського.

Життя й діяльність[ред. | ред. код]

Її батьками були Цирил (Кирило) Левицький й Ельжбета Ніціхорська. Євгенія закінчила Жіночий медичний інститут у Києві. 1925 р. отримала диплом доктора всіх лікарських наук на медичному відділі Варшавського університету. Як студентка працювала на внутрішньому відділі Єврейського шпиталю в Едварда Жебровського, а потім у неврологічній клініці Казимира Ореховського. Заснувала в Друскінінкай кліматичний парк, пропагувала застосування в Скандинавії методів лікування сонцем, повітрям і рухом.

З маршалком Пілсудським пізналася навесні 1924 р., коли він перебував у відпустці в Друскінінкай. Одної ночі Пілсудський захворів, і лікарем до нього бупо направлено Левицьку. По певному часі їхнє знайомство стало дуже близьким. 16 грудня 1930 поїхали разом на португальську Мадейру.[1][2] З невідомих причин Євгенія покинула острови раніше. Правдоподібно, по приїзді Левицької її відвідала жінка Пілсудського Александра Пілсудська.

Смерть[ред. | ред. код]

27 червня 1931 р. Євгенію Левицьку знайдено неприомною в Центральному інституті фізичного виховання на варшавських Білянах.[3] Стверджено, що вона отруїлася хімічними речовинами. Два дні по тому Левицька померла, не прийшовши до тями. Невідомо, чи то було самовбивство, чи нещасливий випадок, чи навмисне отруєння. Євгенію Левицьку було поховано на Повонзківському цвинтарі.

За життя Левицької по Варшаві ходили плітки про її роман з Пілсудським. Після смерті приятельки Маршалка преса, до того досить жорстка до Пілсудського, з невідомих причин поводилась дуже помірковано й елегантно. Особи, що зустрічали Левицьку недовго перед смертю, твердили, що вона була весела, спокійна, не мала депресійного чи розчарованого вигляду, тому скоріше не могла вчинити самовбивства.

Маршалок з'явився на її похороні як приватна особа, зайняв місце на задніх лавках костелу, але за 10 хвилин вийшов. На похороні було багато політиків Санації, між іншими, прем'єр Александер Пристор, що, як стверджує історик і публіцист Томаш Наленч, становило незвичайне явище, «зважаючи на те, що ховали звичайну лікарку, що не виконувала жодних офіційних доручень».

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Koper, Sławomir. Kobiety jego życia (Józef Piłsudski) - część 7: Tajemnica pobytu na Maderze (польська). Процитовано 28.07.2018. 
  2. Romansy i awansy (pl). Процитовано 2018-07-28. 
  3. Urbankowski, 1943, с. 452