Єлевферій (Диденко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлевферій Диденко
Ім'я при народженні Євген
Народився 4 листопада 1940(19401104)
Батайськ
Помер 5 травня 2016
Самара
Громадянство СРСР
Російська Федерація
Титул архімандрит
Посада намісник Києво-Печерської Лаври
Термін 1989—1992 роки
Попередник Іонафан Єлецьких
Наступник Питирим Старинський
Конфесія православ'я
Батько Анатолій Диденко

Єлевферій Диденко (4 листопада 1940 — 5 травня 2016) — церковний діяч часів занепаду СРСР і Російської Федерації.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1940 року в м. Батайськ Ростовської області РРФСР, отримавши ім'я Євген. Замолоду виявив потяг до церковного життя. Після закінчення духовної семінарії прийняв чернечий постриг, узявши ім'я Єлевферій. Згодом досяг чину ієромонаха.

Під час навчання в Московській духовній академії 1972 року разом з ієреєм Георгієм Глазуновим таємно витягнув рештки Феофана Затворника з закритого Вишенського монастиря і перевіз до Троїце-Сергієвої лаври. 1973 року після закінчення духовної академії став викладати в духовних школах Москви.

У 1974 році призначений помічником інспектора Московської духовної академії. Того ж року стає старшим помічником інспектора академії.

1983 року призначено завідувачем Церковно-археологічного кабінету та надано сан архімандрита. У 1989 році призначено намісником Києво-Печерської лаври. Того ж року рішенням Священного Синоду був призначений інспектором відродженої тоді ж Київської духовної семінарії.

1992 року зміщений з настоятельства Київським митрополитом Філаретом за відмову поставити підпис на підтримку рішення Собору Української Православної Церкви про дарування їй автокефалії. Того ж року призначено настоятелем храму Преображення Господнього міста Уральська (Казахстан).

2000 року стає кліриком Свято-Троїце-Сергієва храму міста Самари. 2007 року призначено кліриком храму на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських у Самарі та духівником Самарської семінарії.

У 2012 році важко захворів. Помер 2016 року в Самарі.

Джерела[ред. | ред. код]