Московська духовна академія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Московська православна духовна академія і семінарія
МПДАіС
Заснований 1814
День вишу 14 (1) жовтня
Акредитація ВНЗ рівня
Ректор Євгеній Решетніков (архієпископ Верейський)
Розташування Росія Росія
Тип релігійний
Кампус монастирський 0,5 га
Приналежність РПЦ МП
Адреса Сергієв Посад, Московська область
Сайт www.mpda.ru

Московська православна духовна академія і семінарія (МПДАіС), скорочено — Московська духовна академія (рос. Московская духовная академия, МДА; Московская духовная семинария, МДС) — це вищий навчальний заклад Російської православної церкви Московської Патріархії, який займається підготовкою священнослужителів, викладачів, богословів і службовців для Православної церкви. Стара назва — Троїцька лаврська семінарія[ru], Слов'яно-греко-латинська академія (рос. Троицкая лаврская семинария, Славяно-греко-латинская академия).

Історія[ред.ред. код]

Веде свою історію від Троїцької лаврської семінарії (1727 р.) та Слов'яно-греко-латинської академії, заснованої в 1687 р..

В 1685 брати-монахи греки Іоанникій і Софроній Ліхуди, прибувши в Москву, відкрили спершу в Богоявленському монастирі, потім в Заіконоспаському монастирі — Спаські школи, в яких викладались граматика, піїтика, риторика, логіка і фізика на латинській та грецькій мовах. Згодом на базі шкіл була створена Слов'яно-греко-латинська академія з схоластичним напрямком викладання. Місце Ліхудів в школі зайняли учні їх — Микола Семенов і Федір Полікарпов; латинська мова була прибрана з програми викладання школи. Але з переходом школи у відання Паладія Роговського (*1655-†1703) академія схилялася до західного Просвітництва і залишається такою в період 1700—1775 років. Керівник школи закінчив освіту на Західній Європі і був деякий час уніатом; цьому напрямку сприяла і воля Петра I, і співчуття освічених людей того часу до західного утворення (напр. Стефана Яворського). Наставники, а нерідко і учні, викликалися з Києва. На чолі академії стояли ректор і префект, перший спостерігав головним чином за наставниками і викладанням, другий — за учнями.

Предмети викладання: богослов'я, філософія за Аристотелем, фізика, метафізика, психологія, метеорологія, риторика. Наставники академії, крім викладання, здійснювали випробування осіб, що визначаються на місця церковнослужителів, а також, як і учні богослов'я проповідували в церквах; проповіді ці були не вільні від схоластичних прийомів, але підо впливом Феофана Прокоповича та Стефана Яворського. В деяких з них помітна жвавість викладу і свобода думки; брали участь у виправленні слов'янського перекладу Біблії (1712—1747 р.); ректори і префекти рецензували духовні твори та переклади, перестерігали іновірців, розкольників і відступників від віросповідання.

В учні набиралися з духовного стану, з дворян і різночинців, іноді за допомогою примусових заходів; в числі учнів бували священики, диякони, церковнослужителі та ченці. Найобдарованіші проходили академічний курс в 12-13 років; інші ж протягом 15-ти років ледь досягали філософського класу; бували випадки, коли учні навчалися за 20 років і в одному класі залишалися по 10 років.

У цій академії здобули освіту багато з найвідоміших діячів XVIII в.: митрополит Гавриїл, Феофілакт Горський (†1788), Бантиш-Каменський М. М., князь Кантемир А. Д., Костров, Ломоносов М. В..

Розквіт академії припадає на 1775—1814 роки. Під протекторатом митрополита Платона Левшина (*1737-†1812). Історик академії характеризував цей час: "Коло наук при митрополиті Платоні значно поширилося, введено нові предмети вчення (церковна і громадянська історія, російська церковна історія, церковне право, пасхалія, фізика, історія філософії, медицина, церковний статут і спів, нові мови), з'явилося нове керівництво, вплив схоластики втратив силу. Знаючи з власного досвіду тяжкість системи, Платона Левшина визнав потребу ввести російський елемент в науку і залишити запозичене вчення. Маючи багато вчених людей навколо себе, він усунув вплив інтелектуалів з Києва, що до того моменту було зразком для московських богословів і філософів. Матеріальне забезпечення академії було посилене, склад наставників покращений, для учнів влаштована бурса, збільшена бібліотека.

Московська Духовна академія (синодальний період)[ред.ред. код]

У 1814 р. у виправлених і пристосованих будівлях Троїцької лаврської семінарії розпочала свою діяльність саме як «Московська духовна академія»; в 1913 р. серед трьох інших, з нагоди святкування 300-річчя царського дому Романових, отримала звання «Імператорської». Після Жовтневого перевороту 1917 р. у 1919 р., була закрита. Відтворена в 1946 році.

Московська Духовна академія (радянський період)[ред.ред. код]

У 1944 р. відкрився Православний богословський інститут і Богословсько-пастирські курси в Москві. У 1946 р. Московський православний богословський інститут був перетворений на Московську духовну академію з чотирирічним курсом навчання, яка розміщувалася спочатку в приміщеннях Новодівичого монастиря. У 1947 р. Московської патріархії була передана частина будівель Троїце-Сергієвої Лаври, а в 1949 р. туди були повернуті духовна академія і семінарія. 21 травня 1955 р. патріарх Алексій I освятив відновлений Покровський академічний храм, і з 1955—1956 навчального року відновилася щорічна традиційна акція академії відзначати день престольного свята в храмі 14 (1) жовтня.

Набув значення Заочний сектор при МДА, відкритий в 1964 р. (замість ліквідованого декількома роками раніше подібного сектора при Ленінградській духовній академії і семінарії).

Сучасний стан[ред.ред. код]

У структурі Академії також знаходяться регентська (співоча) та іконописна школи.

В академічній бібліотеці зберігається значна кількість старовинних рукописів, переважно слов'янських.

При академії існує Церковно-археологічний кабінет, Греко-латинський кабінет, діє Місіонерський відділ.

Видається академічний науковий журнал «Богословський вісник» (рос. Богословский вестник), а також студентський журнал «Зустріч» (рос. Встреча).

Структура[ред.ред. код]

Відділення:

  • церковно-історичне,
  • церковно-практичне,
  • богословське,
  • біблійне.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Духовно-учебные заведения // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. — Т. XI. — С. 268—270. (рос.)
  • Барсов Н. И., Академии духовные православные // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. — Т. I. — С. 254—257. (рос.)
  • Ванчугов В. В., Первый историк русской философии: Архимандрит Гавриил и его время. — М.: Мир философии. 2015. — 752 с. — (Русская философия). ISBN 978-5-9906502-0-6.(рос.)
  • Смирнов С., «История московской Славяно-греко-латинской академии», М., 1885.
  • Смирнов С., "История Москов. дух. академии до её преобразования 1814—1870, М., 1879.
  • Каптерев Н., «О греко-латинских школах в Москве в XVII в. до открытия Славяно-греко-латинской акад.» («Прибавление к творениям святых отцов», 1889, т. IV; ср. там же ст. И. Корсунского «Труды Моск. дух. академии по переводу св. Писания и творений св. отцов на русский язык»).(рос.)
  • Богданова Т. А., Из академических «историй»: замещение кафедры церковного права в Московской Духовной академии в 1910 году // Вестник церковной истории. 2007. № 1(5). — С.31-77.(рос.)
  • Маякова И. А., Численный и социальный состав студенчества Московской Духовной академии в годы Первой мировой войны (1914—1917 гг.) // Вестник церковной истории. 2008. № 4(12). — С.165—170.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Православний хрест Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.