Івано-Шийчине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Івано-Шийчине
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Громада Богодухівська міська громада
Код КАТОТТГ UA63020010210040925
Облікова картка Івано-Шийчине 
Основні дані
Засноване 1785 рік
Населення 887 осіб
Площа 6,43 км²
Густота населення 138 осіб/км²
Поштовий індекс 62120
Телефонний код +380 5758
Географічні дані
Географічні координати 50°17′19″ пн. ш. 35°36′57″ сх. д. / 50.28861° пн. ш. 35.61583° сх. д. / 50.28861; 35.61583Координати: 50°17′19″ пн. ш. 35°36′57″ сх. д. / 50.28861° пн. ш. 35.61583° сх. д. / 50.28861; 35.61583
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми річка Шийчино
Місцева влада
Адреса ради 62120, Харківська обл., Богодухівський р-н, с.Івано-Шийчине, вул.Шкільна,1а
Сільський голова Субота Володимир Андрійович
Карта
Івано-Шийчине. Карта розташування: Україна
Івано-Шийчине
Івано-Шийчине
Івано-Шийчине. Карта розташування: Харківська область
Івано-Шийчине
Івано-Шийчине
Мапа
Мапа

Іва́но-Ши́йчине (Івано-Шийчино) — село у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України.

  • Поштове відділення: Івано-Шийчинське

Географія[ред. | ред. код]

Село Івано-Шийчине витягнуто більше ніж на 7 км, знаходиться на обох берегах річки Братениця та її правого безіменного притоку. На річці гребля, яке утворює Івано-Шийчинське водосховище. За 1 км на схід знаходиться село Братениця.

Історія[ред. | ред. код]

1785 рік — дата заснування.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Івано-Шийчиному, Булатові, Наказні, Острасі, Удовенках, Червоній Долині  — 267 людей[1].

Економіка[ред. | ред. код]

  • У селі є кілька молочно-товарних і птахо-товарна ферм.
  • СТОВ «ім. ВАТУТІНА», вирощування зернових культур, свиней, ВРХ.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартиролог. Харківська область, ст. 349—355 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 27 серпня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]