Іван Медицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медицький Іван
Народження
Дрогобич
  Дрогобич
Національність русин (українець)
Громадянство Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Жанр іконопис
Діяльність художник
Напрямок українське бароко

Іван Медицький — український іконописець, син Стефана поповича Медицького. Мешкав і працював у Дрогобичі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Медицький працював у Дрогобичі наприкінці ХVII – на початку ХVIII ст. у час переходу від епохи маньєризму до початкової стадії доби бароко. Тут він розпочав свою творчу кар'єру, працюючи разом з батьком у Церкві святого Юра. Продовжуючи традиції та наслідуючи взірці стінопису та іконопису, створені батьком, Іван Медицький сміливо вносив до релігійних сюжетів своє творче бачення.

Творчість[ред. | ред. код]

Іван Медицький поновив намісні ікони церкві Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі (1694). Йому належить монументальна композиція «Древо Єсея» (виконана за старанням братства коштом Григорія Проскурки у 1691 р.) композиції з сюжетами Старого та Нового Заповітів у барабані та «Собор Архангелів» у склепінні нави (кін. 17 ст.) дрогобицької церкви святого Юра. Виконав стінопис Введенського приділу тієї ж церкви (1711 р.) На початку 18 ст. – хоругви для дрогобицького храму Воздвиження Чесного Хреста, а також – монументальну композицію «Муки і страти апостолів та Коронування Богородиці».

Іван Медицький у 1712 році виконав храмову ікону до церкви в Рихвальді (Овчарах) на Лемківщині, запропонувавши канонічну для східного іконопису тему Покрови Богородиці зі Cв. Романом Солодкоспівцем внизу по центру та пристоячими обабіч[1][2].

Твори Івана Медицького позначені мистецькою самобутністю у стилі українського бароко.

У експозиційних залах Галерея сакрального мистецтва, Музей «Дрогобиччина» — демонструються роботи Івана Медицького[3].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Скоп Лев. Церква св. Юра в Дрогобичі 15 — 18 ст.: нові дослідження. — «Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень», К., 1996 р., с. 81 — 82.
  • Скоп Лев. Нові дані про художнє життя дрогобицьких іконописців 16 — 18 ст. — «Сакральне мистецтво Бойківщини», Дрогобич, 1997 р., с. 83 — 85.
  • Скоп П. Стилістичні особливості декоративної пластики в інтер'єрах церков св. Юра та Воздвиження чесного хреста в Дрогобичі. — «Дрогобицькі храми Воздвиження та святого Юра у дослідженнях», Дрогобич, 1998 р., с. 87 — 95, 7 іл.
  • Скоп-Друзюк Галина, Скоп Лев. Церква Воздвиження чесного хреста 15 — 17 ст. в Дрогобичі: нові дослідження. — «Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень», К., 1996 р., с. 79 — 81.
  • Соловка О. Роль пейзажу в предельних іконах іконостасів церкви св. Юрія в Дрогобичі. — «Дрогобицькі храми Воздвиження та святого Юра у дослідженнях», Дрогобич, 1998 р., с. 81 — 86, 2 іл.
  • Александрович Володимир. Композиція циклу «Акафіст богородиці» на пределі намісного образу богоматері в іконостасі Святоюрської церкви у Дрогобичі. — «Дрогобицькі храми Воздвиження та святого Юра у дослідженнях», Дрогобич, 1998 р., с. 68 — 76, 1 іл.
  • Косаняк Леся. Ікони на тему «Юрій Змієборець» у творчому розумінні малярів Стефана Поповича Медицького та Йова Кондзелевича. — ПСМВ, 1999 р., с. 64 — 68, 5 іл.
  • Летнянчин Л. Покров Богородиці в дрогобицькому іконописі 17 — 18 ст. — «Сакральне мистецтво Бойківщини», Дрогобич, 1997 р., с. 57 — 61.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Biskupski R. Sztuka Kościoła prawosławnego I unickiego na terenie diecezji przemyskiej w XVII i pierwszej połowie XVIII wieku // Polska — Ukraina 1000 lat sąsiedztwa. — Przemysl, 1994. — T. 2. — Il. 10.
  2. «Преображення» Іван Медицький 1712. ц. в с. Овчарах (Рихвальд) Польща
  3. У Дрогобичі створюють музей сакрального мистецтва

Посилання[ред. | ред. код]