Іван Медицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медицький Іван
Народження
Дрогобич
 Дрогобич
Національністьрусин (українець)
Країна Річ Посполита
Жанріконопис
Діяльністьхудожник
Напрямокукраїнське бароко

Іван Медицький — український іконописець, син Стефана поповича Медицького. Мешкав і працював у Дрогобичі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Іван Медицький працював у Дрогобичі наприкінці XVII – на початку XVIII ст. у час переходу від епохи маньєризму до початкової стадії доби бароко. Тут він розпочав свою творчу кар'єру, працюючи разом з батьком у Церкві святого Юра. Продовжуючи традиції та наслідуючи взірці стінопису та іконопису, створені батьком, Іван Медицький сміливо вносив до релігійних сюжетів своє творче бачення.

Творчість

[ред. | ред. код]

Іван Медицький поновив намісні ікони церкві Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі (1694). Йому належить монументальна композиція «Древо Єсея» (виконана за старанням братства коштом Григорія Проскурки у 1691 р.) композиції з сюжетами Старого та Нового Заповітів у барабані та «Собор Архангелів» у склепінні нави (кін. XVII ст.) дрогобицької церкви святого Юра. Виконав стінопис Введенського приділу тієї ж церкви (1711 р.) На початку XVIII ст. – хоругви для дрогобицького храму Воздвиження Чесного Хреста, а також – монументальну композицію «Муки і страти апостолів та Коронування Богородиці».

Іван Медицький у 1712 році виконав храмову ікону до церкви в Рихвальді (Овчарах) на Лемківщині, запропонувавши канонічну для східного іконопису тему Покрови Богородиці зі Cв. Романом Солодкоспівцем внизу по центру та пристоячими обабіч[1][2].

Твори Івана Медицького позначені мистецькою самобутністю у стилі українського бароко.

У експозиційних залах Галерея сакрального мистецтва, Музей «Дрогобиччина» — демонструються роботи Івана Медицького[3].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Скоп Лев. Церква св. Юра в Дрогобичі 15 — 18 ст.: нові дослідження. — «Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень», К., 1996 р., с. 81 — 82.
  • Скоп Лев. Нові дані про художнє життя дрогобицьких іконописців 16 — 18 ст. — «Сакральне мистецтво Бойківщини», Дрогобич, 1997 р., с. 83 — 85.
  • Скоп П. Стилістичні особливості декоративної пластики в інтер'єрах церков св. Юра та Воздвиження чесного хреста в Дрогобичі. — «Дрогобицькі храми Воздвиження та святого Юра у дослідженнях», Дрогобич, 1998 р., с. 87 — 95, 7 іл.
  • Скоп-Друзюк Галина, Скоп Лев. Церква Воздвиження чесного хреста 15 — 17 ст. в Дрогобичі: нові дослідження. — «Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень», К., 1996 р., с. 79 — 81.
  • Соловка О. Роль пейзажу в предельних іконах іконостасів церкви св. Юрія в Дрогобичі. — «Дрогобицькі храми Воздвиження та святого Юра у дослідженнях», Дрогобич, 1998 р., с. 81 — 86, 2 іл.
  • Александрович Володимир. Композиція циклу «Акафіст богородиці» на пределі намісного образу богоматері в іконостасі Святоюрської церкви у Дрогобичі. — «Дрогобицькі храми Воздвиження та святого Юра у дослідженнях», Дрогобич, 1998 р., с. 68 — 76, 1 іл.
  • Косаняк Леся. Ікони на тему «Юрій Змієборець» у творчому розумінні малярів Стефана Поповича Медицького та Йова Кондзелевича. — ПСМВ, 1999 р., с. 64 — 68, 5 іл.
  • Летнянчин Л. Покров Богородиці в дрогобицькому іконописі 17 — 18 ст. — «Сакральне мистецтво Бойківщини», Дрогобич, 1997 р., с. 57 — 61.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Biskupski R. Sztuka Kościoła prawosławnego I unickiego na terenie diecezji przemyskiej w XVII i pierwszej połowie XVIII wieku // Polska — Ukraina 1000 lat sąsiedztwa. — Przemysl, 1994. — T. 2. — Il. 10.
  2. «Преображення» Іван Медицький 1712. ц. в с. Овчарах (Рихвальд) Польща. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
  3. У Дрогобичі створюють музей сакрального мистецтва[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]