Церква святого Юра (Дрогобич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква святого Юра
в місті Дрогобич
DrohobychCer3.JPG
Церква святого Юра в місті Дрогобич
49°20′52″ пн. ш. 23°29′57″ сх. д. / 49.34779999999999944° пн. ш. 23.49940000000000140° сх. д. / 49.34779999999999944; 23.49940000000000140Координати: 49°20′52″ пн. ш. 23°29′57″ сх. д. / 49.34779999999999944° пн. ш. 23.49940000000000140° сх. д. / 49.34779999999999944; 23.49940000000000140
Розташування Україна Україна, м. Дрогобич, Львівська область
Художник Стефан Маляр
Будівельна система дерев'яна архітектура
Flag of UNESCO.svg         Світова спадщина         World Heritage Logo global.svg
Wooden Tserkvas of the Carpathian Region
in Poland and Ukraine
Тип Культурний
Критерії iii, iv
Ідентифікатор 1424
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 2013 (37 сесія)
Церква святого Юра (Дрогобич) (Україна)
Церква святого Юра (Дрогобич)
Розташування на карті України

Commons-logo.svg Церква святого Юра (Дрогобич) у Вікісховищі

Церква святого Юра в Дрогобичі — пам'ятка галицької дерев'яної архітектури кінця XV — початку XVI століть, одна з найкраще збережених і відноситься до числа найкращих пам'яток давньої української сакральної архітектури. Збудована у XV столітті, кілька разів перебудовувалася і остаточного архітектурних форм їй надав талановитий український будівничий Григорій Тесля з Дрогобича[1].Є частиною відділу дерев'яної архітектури музею «Дрогобиччина».

Версії походження[ред.ред. код]

У 1657 році з с. Надіїв поблизу Долини перевезено стару церкву і з її матеріалу поставили [добудували!] існуючу, збудувавши з вівтарного зрубу бабинець, а вівтар зробили з нового матеріалу[2]. Тут, насправді, дрогобицька церква не є привезена, як це поширено визнавати, а є лиш добудована із надієвських брусів її 1/3 частина (бабинець та Введенський приділ), що мовить про цілком місцеве походження пам'ятки. Про «привезення церкви», є чимало поширених відомостей: одна з них мовить про те, що, буцімто, церкву привезли з-під Москви. А в дилогії дрогобичанина Анджея Хцюка ми можемо прочитати і те, що її було розібрано і привезено із Києва.

В туристичних описах, в краєзнавчих нарисах і в путівниках найчастіше пишуть, що в 1656 році була перенесена у Дрогобич з карпатського села Надіїва, що поблизу міста Долини. Церкву обміняли на сіль, розібрали та перевезли до Дрогобича на волах. Встановили її на місці попередньої церкви, яка згоріла, а у 1678 році збудували поруч дзвіницю.[3]

Історія[ред.ред. код]

Церкву святого Юра декілька разів ремонтували, але вона не втратила свого первісного вигляду.[3]

Територія біля церкви не раз ставала місцем знакових історичних подій. Так 6 липня 1941 року на площі перед церквою святого Юра зібралися кілька тисяч дрогобичан та жителів навколишніх сіл. Референт з ідеології Дрогобицького обласного проводу ОУН та, одночасно, заступник голови Василь Николяк («Клен») повідомив присутніх про проголошення 30 червня 1941 року в окупованому німецькими військами Львові Акту відновлення Української держави та створення у Львові Уряду української держави на чолі з прем'єром Ярославом Стецьком. Присутні на мітингу присягнули на вірність Україні.[3]

Сьогодні церква є частиною відділу дерев'яної архітектури музею «Дрогобиччина».

17 квітня 2012 року, на третій день Великодніх свят, територія біля церкви стала однією з міських площадок проведення Великої Гаївки, участь в якій одночасно взяли, як мінімум, 5 583 учасники, що було зафіксовано представниками Книги рекордів України як рекорд України за кількістю учасників.[4] Зокрема, тут учасниками Гаївки проводилися виставка робіт учнів художньої школи Дрогобича, виступи творчих колективів міста та сусіднього Стебника, майстер-клас з дрогобицького іконопису, концерт танцювального колективу «Верховинка» й звідси вони згодом вирушили до шпихліру[5].

21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Камбоджі церква Святого Юра внесена до списку в числі 16-ти дерев'яних церков Карпатського регіону Польщі і України.

Архітектура та інтер'єр[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Фото-відео ДЕРЕВ'ЯНА ПЕРЛИНА УКРАЇНИ, Oleg Stetsiuk, 13 грудня 2013

Церква — тридільна (тризрубна) з квадратною головною навою і двома гранчастими бічними криласами (конхами) та гранчастими зрубами вівтаря і притвору (бабинцями). Низ церкви обведений широким опасанням у вигляді аркади-галереї на стовпах. Над бабинцем хори з аркою-галереєю і Введенська каплиця. Церква увінчана над головними зрубами трьома верхами без заломів, а криласи малими верхами з одним заломом, всі на восьмибічних підбанниках.

Інтер'єр церкви прикрашений стінописом, що виконаний під керівництвом Стефана Маляра (Поповича Медицького). Крім релігійних композицій (Страсті Христові), багатий декоративний орнамент переважно рослинного характеру. Іконостас та ікони того самого маляра («Акафист Богоматері», «Діяння апостола Павла», «Відсічення голови Великомученика Юрія») в коричнево-вохристій та оливково-зеленій гамі; скромними малярськими засобами мистець надав індивідуального, майже портретного виразу зображуваним постатям. Рельєф різьби виноградної лози на колонках іконостасу близький до різьби на камені.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Скоп Л. Церква св. Юра XV—XVII ст. у Дрогобичі. — Дрогобич, 2003. — С. 2.
  2. Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів : Місіонер, 1998. — С. 152. — ISBN 966-02-0362-4.
  3. а б в Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.). — Дрогобич : Коло, 2009. — ISBN 978-966-7996-46-8.
  4. Велика дрогобицька гаївка зібрала понад п'ять з половиною тисяч людей. Це рекорд України! Сайт газети «Високий Замок»
  5. Велика гаївка на блозі Студентського театру «Альтер».

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]