Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Воздвиження Чесного Хреста
Дрогобыч. Церковь Воздвижения Честного Креста..jpg

Церква Воздвиження Чесного Хреста
49°21′23″ пн. ш. 23°31′19″ сх. д. / 49.35639° пн. ш. 23.52194° сх. д. / 49.35639; 23.52194Координати: 49°21′23″ пн. ш. 23°31′19″ сх. д. / 49.35639° пн. ш. 23.52194° сх. д. / 49.35639; 23.52194
Статус діюча
Країна Україна Україна
Розташування м. Дрогобич
Львівська область
Конфесія УГКЦ
Єпархія Самбірсько-Дрогобицька єпархія
Тип будівлі церква
Архітектурний стиль дерев'яна архітектура
Художник Стефан Медицький,
Василь Глібкевич
Матеріал дерево
Перша згадка 1496
Початок будівництва Початок 17 століття
Завершення будівництва 1661
Реліквії стінопис
Стан добрий
Сайт Церква на сторінці музею «Дрогобиччина»
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич) is located in Україна
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дрогобич)

Це́рква Воздви́ження Че́сного Хре́ста — дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 378/1. Розташованавона у передмісті Зваричі на однойменній вулиці Зварицькій № 7, міста Дрогобича, Львівська область. З 1987 року храм відноситься до музейного комплексу відділу пам'яток дерев'яної архітектури музею «Дрогобиччина». Церква Воздвиження Чесного Хреста вважається однією з найкращих у стилі галицької дерев'яної архітектури.

Історія[ред.ред. код]

Церква Воздвиження Чесного Хреста, 1908-14 р.

Воздвиженська церква була приходською церквою солеварів. Історія цього храму тісно пов'язана зі священиком о. Василем Глібкевичем, який малював чудотворні ікони, тут жив і правив[1]. Вперше храм згадується у документах 1496 року. У 1499 році згоріла під час татарського нападу на місто. У старих джерелах немає точної офіційної дати побудови існуючої церкви, досить часто називався 1661 рік[2], це датування застосовувалося у ранніх реєстрах пам'яток архітектури УРСР і біля входу на хори зберігся напис: «создася іюлія дня 6 року божого 1661»[3]. Тепер за знайденим написом на бантині Нефа офіційною датою побудови вважається 1613 рік. Хоча деякі дослідники припускають, що у 1613 рік її вже могли перебудовувати, то ж за їх версією дата побудови припадає на кінець 15 ст. — початок 16 ст.[4] . В 1961 році церква була закрита. Храм у 1970—1971 роках реставрований (архітектори Іван Могитич та Ігор Старосольський, художники А.Ерко, Петро Лінинський, Наталя Сліпченко) та перетворений у музейний об'єкт.

Церква хоча нині і є музеєм, практично увесь час стоїть зачинена в очікуванні реставрації. Виняток становить храмове свято 27 вересня, коли у церкві ведеться богослужіння.

Архітектура[ред.ред. код]

Дзвіниця церкви Воздвиження Чесного Хреста

Церква тризубна, первісно була одноверхою. У 1661 році споруджено на емпорі над бабинцем каплицю Івана Предтечі з виходом на відкриту зовнішню галерею, в результаті чого стала двоверхою. Після перебудови церква набула не зовсім звичних рис, зумовлених тим, що емпора (каплиця) міститься не безпосередньо над бабинцем, а висунута вперед у західному напрямку і нависає на стовпах поза стінами бабинця. Особливістю церкви є незвично широке піддашшя, яке охоплює тільки вівтар і наву храму, а бабинець оточений величезною відкритою галереєю з гульбищем, розміщеним на рівні хорів. Над навою, в центрі храму, з разкинутих крил піддашшя чіткою призмою піднімаєтся середній зруб з чотиригранним пірамідальним верхом. Низький п'ятистінний вівтар підкреслює масштаб великої центральної частини храму. На фасаді церкви є напис, викарбуваний у 1711 році: «В церкві святої як на небесі стояти».[5]. Деякі зміни внесені при ремонті 1715 року.

Церква Воздвиження Чесного Хреста

З XV ст. збереглись зруби вівтаря, нави і бабинця на висоту до вінчаючого карнизу. Приділ, аркада новіші. Вони були зруйновані та відбудовані. Можливо, від пожежі, бо є погорілі балки — так, ніби церква зайнялася від блискавки (горіла зверху). Церква ґрунтовно ремонтувалася у 1715 р., важилася (ставилася на новий фундамент) 1823 року.

У Воздвиженській церкві оригінально, по-новому вирішено співвідношення висот приміщень та просторове їх об'єднання. Цьому сприяло побудува емпори на другому ярусі. Перед тим, як ввійти у церкву, відвідувач повинен пройти через низенький притвор, його висота дорівнює 2,25 м. Коли увійти з низенького притвору до бабинця, то зразу, по контрасту з притвором, сприймається велика висота нави, близько 12 м, і глибока перспектива з бабинця в наву і через трикутний виріз у східній стіні нави у вівтарне приміщення. Довжина церкви становить 17 м.

На північний захід від церкви розташована триярусна стовпова дзвіниця оборонного типу, вкрита високим наметом, висота її становить 25 м.[6] Висока, дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, каркасна будівля, накрита наметовим дахом. Збудована у другій половині 17 ст. На третьому ярусі під наметом влаштовано аркаду з голосниками для вивільнення звуку дзвонів та підсябиттям, що уподібнює дзвіницю до оборонних башт. Стіни пошальовані дошками, на рівні першого ярусу дзвіницю оперезує піддашшя.

Стінопис[ред.ред. код]

Воздвиженська церква має те, що більше ніде по галицьких церквах не повторюється — збережені розписи у вівтарній частині. Інтер'єр церкви Воздвиження також вражає суворою простотою та величчю. Стінопис церкви походить з різних часів: у вівтарі зберігся розпис поч. XVII ст. пензля майстра Григорія (за іншими даними — автор давнішої частини іконостасу Федько та його учень), каплиця на емпорі розмальована у 1672 році коштом Івана Кобриновича. У 1735 році було розписано стіну, що розділяє наву і вівтар, на тему «Мученицькі смерті апостолів». При вході до церкви збереглися також старовинні розписи з ликами святих. Вікон у церкві мало, тому вони дають небагато світла і сильні локальні фарби розписів пом'якшуються напівтемрявою, звідки виблискують золочені деталі та срібні оклади ікон.

Немає точних відомостей, хто був автором воздвиженських розписів, але на зв'язок їх з певним колом мистецьких творів слід вказати. За стилем і характером, навіть «почерком» і дрібними деталями ці розписи найближчі до гравюр Георгія — майстра першої половини XVII століття, діяльність якого пов'язана з Львовом. В гравюрах Георгія до Євангелія 1636 року, виданого у Львові в друкарні Михайла Сльозки, багато персонажів з такими самими крупними рисами обличчя, а форми орнаменту монументальні.[7]

Іконостас[ред.ред. код]

Іконостас — чотириярусний, пірамідальний, різночасовий. Неіснуючий вже іконостас каплиці малював у 1669 р. маляр-попович Стефан Медицький. Окремі ікони «Христа з апостолами» та «Богородицю» у 1694 році намалював його син — маляр Іван Медицький. Вівтарну ікону «Св. Миколая» у 1746 р. намалював о. Василь, а запрестольну «Христа-виноградаря» — Василь Глібкевич у 1753 р.[8]У різьбі іконостасу використані мотиви мистецтва Ренесансу.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

  • Історія українського мистецтва. — К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 200—203.
  • В. Слободян «Церкви України. Перемиська єпархія». Львів-1998. — 864 с.
  • Логвин Г. Н. Україна і Молдова. — М.: Мистецтво, 1982 р.(рос.)
  • Юрченко П. Г. Дерев'яна архітектура України. — К.: 1970 р., с. 80 — 81, 96.
  • Логвин Г. Н. Українські Карпати. — М.: Мистецтво, 1973 р., с. 44 — 48(рос.)
  • Пам'ятки архітектури та містобудування України. — К.: Техніка, 2000 р., с. 163—164

Примітки[ред.ред. код]

  1. Церква Воздвиження Чесного Хреста
  2. Драган М. Українські деревляні церкви. – Льв.. : 1937 р., т. 2, с. 19.
  3. Церква Воздвиження Чесного Хреста у Дрогобичі
  4. Логвин Г. Н. Україна і Молдова. — М.: Мистецтво, 1982 р.(рос.)
  5. Напис
  6. Дерев'яні шедеври Дрогобича
  7. Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 200—203.
  8. Дрогобич. Воздвиження Чесного Хреста 1613

Посилання[ред.ред. код]