Іди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іди (лат. Idus, від етруська. Iduare, «ділити») — в римському календарі так називався день посередині місяця. На 15-е число іди припадали у березні, травні, липні та жовтні; на 13-е — в інших восьми місяцях. Після реформи календаря Юлієм Цезарем (див. Юліанський календар) зв'язок між довжиною місяця і числом, на які припадають іди, був загублений.

Іди поряд з календами, нонами та терміналіями були святковими днями у кожному місяці. На самому початку використання календаря римлянами вони позначали чотири фази місяця: Календи — новий місяць, іди — повний місяць а нони і терміналії відповідно фази у яких місяць збільшує або послаблює свій блиск.

Іди також були присвячені Юпітеру, якому в той день жрець Юпітера (fлат. lamen dialis) приносив у жертву вівцю.

Див. також[ред. | ред. код]

Календар римлян