Ілля Ціон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілля Ціон
Elide de Cyon.jpg
Народився 13 (25) березня 1842
Тельше, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 23 жовтня (5 листопада) 1912[1] (70 років)
Париж, Франція
Поховання цвинтар Монпарнас
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність лікар, фізіолог, журналіст
Alma mater HU Berlin і Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира
Галузь фізіологія
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет і Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Ступінь доктор медичних наук[d]
Науковий керівник Robert Remakd
Відомі учні Павлов Іван Петрович

CMNS: Ілля Ціон у Вікісховищі

Ілля Фаддейович Ціон (1842—1912) — фізіолог.

Народився в Тельшяї, в сьогоднішній Литві. У 1864 році закінчив Берлінський університет. На початку 1870-х років був професором Петербузького університету і Медично-хірургічної академії. Високі оцінки колег-сучасників одержали праці Ціона з фізіології кровообігу і нервової системи людини.

У 1866 році разом з німецьким фізіологом Карлом Людвігом Ціон відкрив депесорний нерв, який відходить від дуги аорти, й показав, що роздратування його центрального закінчення викликає спад кров'яного тиску внаслідок розширення судин. Він відкрив нерви, які прискорюють серцеву діяльність, дослідив вплив змін температури, а також кисню й вуглекислоти на ритм і силу скорочень серця. Автор одного з перших в Росії підручників з фізіології. Помер в еміграції в Парижі.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Gravsted.dk