Фізіологія

Фізіоло́гія (грец. φυσιολογία — «природознавство») — наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їх системи і в цілому всього організму. Основним у фізіології є експериментальний метод дослідження, який обґрунтував англійський учений Френсіс Бекон.

Предметом вивчення фізіології є функції живого організму, їх зв'язків між собою, регуляція і пристосування до навколишнього середовища, походження і розвиток в процесі еволюції і індивідуального розвитку особини.

Виникнення

Вперше термін «фізіологія» з'явився 1542 року в праці французького лікаря Жана Фернеля в значенні «розділ медицини про функцію органів». Виникнення фізіології тварин і людини пов'язане з ім'ям Вільяма Гарвея, який відкрив кола кровообігу в людини (1628).

Перші дослідження з фізіології рослин проводили Френсіс Бекон та Ян Баптиста ван Гельмонт у середині XVII століття. «Батьком» фізіології рослин вважають Стівена Гейлса, а формування сучасної науки приписують Юліусу фон Саксу.

Цілісність фізіології

До кінця XVIII століття ботанічні, зоологічні та медичні науки розвивалися окремо. Проте в кінці цього періоду були зроблені спостереження, що рослинні й тваринні організми мають багато спільного. Так, ембріогенез наявний як у рослин, так і в тварин. Осмотичні явища характерні для обох царств живого. У 1820-ті роки Рене Дютроше проголосив фізіологію загальною наукою, яка вивчає функціонування живого. У 1830-х роках Теодор Шванн запропонував галузь «клітинної фізіології» задля пояснення функції тваринних і рослинних клітин.

Клод Бернар у середині XIX століття запропонував поняття «внтурішнього середовища організму», а Волтер Бредфорд Кеннон ввів термін «гомеостаз».

Див. також

• Фізіологія тварин і людини
• Фізіологія рослин
• Функція (фізіологія)

Література

• Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
• Чайченко Г., Цибенко В., Сокур В. (2003). Фізіологія людини і тварин. Київ: Вища школа. с. 463. ^{[недоступне посилання з червня 2019]}