Імбецильність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імбецильність, помірна та важка розумова відсталість
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F71-F72

Імбеци́льність (лат. imbecillus — слабкий) — середня стадія олігофренії — затримки психічного розвитку.[1]

Мова та інші психічні функції слаборозвинені. Люди з імбецильністю не підлягають навчанню, непрацездатні, мова примітивна, аграматична, вони у змозі виголошувати нескладні фрази (словниковий запас 200—300 слів). На зміну обстановки дають неадекватну реакцію. Позбавлені ініціативи, інертні, наївні, легко розгублюються при зміні обстановки, потребують постійного нагляду і догляду, за несприятливого оточення поведінка може бути асоціальною.

Дуже часто людям з імбецильністю важко знайти будь-яку роботу. Але з розвитком технологій вони знаходять її у неважких галузях.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Великий енциклопедичний словник. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 1 квітня 2009.