Імбецильність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імбецильність, помірна та важка розумова відсталість
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F71-F72

Імбецильність (лат. imbecillus — слабкий) — середня стадія олігофренії — затримки психічного розвитку.[1]

Мова та інші психічні функції слаборозвинені. Імбецил не підлягає навчанню, непрацездатний, мова примітивна, аграматична, вони у змозі виголошувати нескладні фрази (словниковий запас 200–300 слів). На зміну обстановки дають неадекватну реакцію. Позбавлені ініціативи, інертні, навійні, легко розгублюються при зміні обстановки, потребують постійного нагляду і догляду, за несприятливого оточення поведінка може бути асоціальною.

Дуже часто імбецилу важко знайти хоч якусь роботу, на жаль. Але, з розвитком технологій, імбецили знаходять роботу у неважких галузях у промисловості, колл-центрах мікрофінансових організацій та ін.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]