Інджієв Ліджі Очирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інджієв Ліджі Очирович
калм. Инҗин Лиҗ
Народився 8 листопада 1913(1913-11-08)
село Годжур, Бага-Дервюдський улус, тепер Приозерського району калмикії, РФ
Помер 1995(1995)
Еліста, Калмикія, РФ
Діяльність прозаїк, поет
Мова творів калмицька
Роки активності 1931 - 1995
Нагороди Помилка Lua у Модуль:Wikidata/Medals у рядку 310: attempt to call global 'throwError' (a nil value).

Інджієв Ліджі Очирович (калм. Инҗин Лиҗ, 8 листопада 1913(19131108), село Годжур, тепер Приозерського району Калмикії, РФ1995, Еліста, Калмикія, РФ) — калмицький радянський письменник, перекладач. Народний поет Калмицької АРСР (з 1973).

Працював комсомольським скретарем у газеті "Червоний калмик", пізніше був директором Калмицького книжкового видавництва. Друкуватися почав 1931 (оповідання "Два життя"). Член КПРС з 1938. З 1942 року — на фронті Другої Світової війни.

Автор збірок віршів "Радість" (1940), "Джерело" (1941), "Вдячність" (1958), "Роки і степ мій" (1967), "Буря й дерева" (1970), п'єси "Байчх" (1934), збірки оповідань "Зачаровані серця" (1966) й роману "Дочка Ольди" (1963) — про Калмицьку АРСР. Перекладач творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, російських та литовських письменників.

Нагороджений орденом "Знак Пошани", медалями.

Література[ред. | ред. код]