Інженер Прончатов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інженер Прончатов
рос. Инженер Прончатов
Жанрдрама
РежисерВолодимир Назаров
СценаристВіль Ліпатов
Ірина Мазурук
Володимир Назаров
У головних
ролях
Ігор Васильєв
Юрій Каюров
Михайло Глузський
Іван Лапиков
ОператорВолодимир Ніколаєв
КомпозиторОлександр Флярковський
Кінокомпанія«Мосфільм»
Тривалість200 хв. (3 серії)
КраїнаСРСР СРСР
Рік1972
IMDbID 4697092

«Інженер Прончатов» — радянський трисерійний телевізійний фільм 1972 року, знятий на кіностудії «Мосфільм» режисером Володимиром Назаровим за мотивами повісті Віля Ліпатова «Сказання про директора Прончатова».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Соціальна драма. Після смерті директора Тагарської сплавконтори головний інженер Прончатов сподівається стати новим керівником. В першу чергу він йде до самого шановного старого селища, голову великої родини Микити Нехамова. Після розмови старий показує йому свою прихильність і згоду. Дізнавшись, що на рейді зупинилася робота, через паровоз вузькоколійки, який перекинувся, Прончатов їде туди і на зло начальнику рейду і парторга організовує робітників і вони ставлять паровоз на рейки вручну, не чекаючи крана. На роботі після обговорення з молодим механіком нової техніки у Прончатова народжується ідея про форсування старих лебідок, що дозволить прискорити розвантажувально-навантажувальні роботи. В цей час по селищу розносяться чутки про роман між Прончатовим і красивою племінницею начальника планового відділу, до якого Прончатов ходив обговорити своє можливе директорське призначення. Прончатова викликають в райком, де на його кандидатуру на посаду директора дивляться позитивно, але заважає конфлікт Прончатова з парторгом сплавконтори, який живе ще за військовим часом. Парторг, щоб насолити Прончатову, рекомендує йому обратися в завком в надії, що суворого головного інженера покарають на профспілкових зборах і це відіб'ється на розгляді його кандидатури в обкомі. Однак, виявляється, що робітники Прончатова поважають і одноголосно обирають до його комітету. Нарешті, до Тагару приїжджає делегація з обкому, щоб поговорити з Прончатовим. Завідувач обкому Цицарь, який намагається поставити директором свого друга, розмовляє з Прончатовим і представляє справу таким чином, що, нібито, не виходить гарної розмови. Однак, після поїздки на рейд, показу модернізації роботи, розмови з робітниками вони повертаються в управління і стає ясно, що його кандидатура проходить…

У ролях

[ред. | ред. код]

У фільмі звучить пісня «Бариня-річка» у виконанні Валерія Золотухіна.

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]