Інженер Прончатов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інженер Прончатов
рос. Инженер Прончатов
Жанр драма
Режисер Володимир Назаров
Сценарист Віль Ліпатов
Ірина Мазурук
Володимир Назаров
У головних
ролях
Ігор Васильєв
Юрій Каюров
Михайло Глузський
Іван Лапиков
Оператор Володимир Ніколаєв
Композитор Олександр Флярковський
Кінокомпанія «Мосфільм»
Тривалість 200 хв. (3 серії)
Країна СРСР СРСР
Рік 1972
IMDb ID 4697092

«Інженер Прончатов» — радянський трисерійний телевізійний фільм 1972 року, знятий на кіностудії «Мосфільм» режисером Володимиром Назаровим за мотивами повісті Віля Ліпатова «Сказання про директора Прончатова».

Сюжет[ред. | ред. код]

Соціальна драма. Після смерті директора Тагарської сплавконтори головний інженер Прончатов сподівається стати новим керівником. В першу чергу він йде до самого шановного старого селища, голову великої родини Микити Нехамова. Після розмови старий показує йому свою прихильність і згоду. Дізнавшись, що на рейді зупинилася робота, через паровоз вузькоколійки, який перекинувся, Прончатов їде туди і на зло начальнику рейду і парторга організовує робітників і вони ставлять паровоз на рейки вручну, не чекаючи крана. На роботі після обговорення з молодим механіком нової техніки у Прончатова народжується ідея про форсування старих лебідок, що дозволить прискорити розвантажувально-навантажувальні роботи. В цей час по селищу розносяться чутки про роман між Прончатовим і красивою племінницею начальника планового відділу, до якого Прончатов ходив обговорити своє можливе директорське призначення. Прончатова викликають в райком, де на його кандидатуру на посаду директора дивляться позитивно, але заважає конфлікт Прончатова з парторгом сплавконтори, який живе ще за військовим часом. Парторг, щоб насолити Прончатову, рекомендує йому обратися в завком в надії, що суворого головного інженера покарають на профспілкових зборах і це відіб'ється на розгляді його кандидатури в обкомі. Однак, виявляється, що робітники Прончатова поважають і одноголосно обирають до його комітету. Нарешті, до Тагару приїжджає делегація з обкому, щоб поговорити з Прончатовим. Завідувач обкому Цицарь, який намагається поставити директором свого друга, розмовляє з Прончатовим і представляє справу таким чином, що, нібито, не виходить гарної розмови. Однак, після поїздки на рейд, показу модернізації роботи, розмови з робітниками вони повертаються в управління і стає ясно, що його кандидатура проходить…

У ролях[ред. | ред. код]

У фільмі звучить пісня «Бариня-річка» у виконанні Валерія Золотухіна.

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]