Глузський Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глузський Михайло Андрійович
Зображення
Ім'я при народженні: Михаил Андреевич Глузский
Народився 21 листопада 1918(1918-11-21)
Київ, Українська Держава
Помер 15 червня 2001(2001-06-15) (82 роки)
Москва, Росія
Поховання: Ваганьковське кладовище
Громадянство: СРСР і Росія
Рід діяльності: актор, актор театру[d] і кіноактор
Роки діяльності: 19392001
Нагороди:
Народний артист СРСР Order "For Merit to the Fatherland" III class Орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Провідні ролі Сретенський («Монолог» 1972)
IMDb: ID 0323311

Глузський Михайло Андрійович (19182001) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1973). Народний артист СРСР (1983).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Києві. У 1922 р., після смерті батька, сім'я Глузських переїхала до Москви. У 1933 р. працював учнем слюсаря на заводі НАТІ, 19331935 — електромонтер ЦУМу в Москві.

У 1940 р. закінчив Школу кіноакторів при студії «Мосфільм» (майстерня М. Тарханова).

З 1940 р. служив у Радянській Армії. Учасник ІІ-ї Світової війни. В складі концертних бригад виступав у фронтових частинах.

У 19461995 рр. — актор московського Театру-студії кіноактора. У цей період М. Глузський також працював на запрошення в Театрі Радянської військової адміністрації в Німеччині, у Театрі «Современник» та у Театрі ім. Єрмолової.

З 1995 р. — у трупі Театру «Школа сучасної п'єси». Найпомітніша театральна роль — у виставі за п'єсою С. Злотникова «Ішов старий від баби» (екранізована в 1996 р.).

Дебютував у кіно епізодичною роллю гімназиста на «Мосфільмі» в картині «Сім'я Оппенгейм» (1938, немає в титрах) та роллю прикордонника в картині «Дівчина з характером» (1939). Всього у досьє актора в кіно, телефільмах та фільмах-спектаклях понад 170 ролей. Не завжди це були провідні ролі, але й у епізодах артист завжди привертав до себе увагу. Глибокий різноплановий драматичний актор. Ним створено на екрані багато різнохарактерних, яскравих образів.

Популярність М. Глузський здобув як кіноактор. У картині «Тихий Дон» (1957) Сергія Герасимова його Калмиков відразу був помічений не лише глядачами, але й професіоналами. За більш ніж 60 років у кінематографі актор працював з багатьма відомими і видатними режисерами радянського, російського та зарубіжного кіно.

Серед його провідних кіноролей — Фокич («У вогні броду немає» 1967, реж. Г. Панфілов), Іван Степанович Меньшиков («Прийшов солдат з фронту» 1971, реж. М. Губенко), професор Сретенський («Монолог» 1972, реж. І. Авербах), інженер Віктор Михайлович Мєшков («Майже смішна історія» 1977, реж. П. Фоменко) та багато інших — психологічно глибоких і щирих.

М. Глузський активно працював над дубляжем іноземних фільмів і кінострічок союзних республік, брав участь в озвучуванні мультфільмів. Багато працював на радіо і телебаченні.

Активно займався громадською діяльністю: був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, керував комісією ветеранів кіно в Союзі кінематографістів СРСР, очолював Московську міську комісію з культурно-шефської роботи над Збройними Силами СРСР і Комісію ветеранів кіно та Військово-шефську комісію м. Москви.[1]

У 19871998 рр. вів акторську майстерню у Всеросійському державному інституті кінематографії, випустив два курси. Професор.

Останні роки актор важко хворів, але не припиняв роботи ні в кіно, ні в театрі.

М. А. Глузський пішов з життя 15 червня 2001 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Фестивалі та премії[2][ред.ред. код]

  • 1973 — Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих («Прийшов солдат з фронту» 1971)
  • 1975 — Нагороджений Срібною медаллю ім. О. П. Довженка за участь у фільмі «Полум'я» (1974)
  • 1996 — Кінопремія «Ніка»: За найкращу роль другого плану («Чоловік для молодої жінки» 1996)[3]
  • 1998 — Кінопремія «Ніка»: «За честь і гідність»[4]
  • 1998 — Кінофестиваль «Сузір'я»: Приз «За видатний внесок у професію»
  • 1999 — Кінофестиваль «Віват кіно Росії!» в Санкт-Петербурзі: Приз «Жива легенда російського кіно»

Пам'ять[ред.ред. код]

  • 2002 — У документальному телециклі «Щоб пам'ятали…» («Чтобы помнили…») був знятий фільм «Михайло Глузський»
  • 2006 — У документальному телециклі «Як йшли кумири» («Как уходили кумиры») був знятий фільм «Михайло Глузський»

Фільмографія (вибірково)[ред.ред. код]

та ін.

Роботи на українських кіностудіях:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.