Глузський Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глузський Михайло Андрійович
Михайло Глузский.jpeg
Ім'я при народженні Михаил Андреевич Глузский
Народився 21 листопада 1918(1918-11-21)
Київ, Українська Держава
Помер 15 червня 2001(2001-06-15) (82 роки)
Москва, Росія
  • гострий інфаркт міокарда
  • Поховання Ваганьковське кладовище
    Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Flag of Russia.svg Росія
    Діяльність актор, актор театру, кіноактор
    Заклад Всеросійський державний інститут кінематографії
    Роки діяльності 19392001
    Провідні ролі Сретенський («Монолог» 1972)
    IMDb ID 0323311
    Нагороди та премії
    Народний артист СРСР Order "For Merit to the Fatherland" III class Орден Трудового Червоного Прапора
    Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
    Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» 800thMoscowRibbon.png Russian Federation Presidential Certificate of Gratitude

    Глузський Михайло Андрійович (1918, Київ, Українська Держава2001, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1973). Народний артист СРСР (1983).

    Життєпис[ред. | ред. код]

    У 1922 р., після смерті батька, сім'я Глузських переїхала до Москви. У 1933 р. працював учнем слюсаря на заводі НАТІ, 19331935 — електромонтер ЦУМу в Москві.

    У 1940 р. закінчив Школу кіноакторів при студії «Мосфільм» (майстерня М. Тарханова).

    З 1940 р. служив у Радянській Армії. Учасник ІІ-ї Світової війни. В складі концертних бригад виступав у фронтових частинах.

    У 19461995 рр. — актор московського Театру-студії кіноактора. У цей період М. Глузський також працював на запрошення в Театрі Радянської військової адміністрації в Німеччині, у Театрі «Современник» та у Театрі ім. Єрмолової.

    З 1995 р. — у трупі Театру «Школа сучасної п'єси». Найпомітніша театральна роль — у виставі за п'єсою С. Злотникова «Ішов старий від баби» (екранізована в 1996 р.).

    Дебютував у кіно епізодичною роллю гімназиста на «Мосфільмі» в картині «Сім'я Оппенгейм» (1938, немає в титрах) та роллю прикордонника в картині «Дівчина з характером» (1939). Всього у досьє актора в кіно, телефільмах та фільмах-спектаклях понад 170 ролей. Не завжди це були провідні ролі, але й у епізодах артист завжди привертав до себе увагу. Глибокий різноплановий драматичний актор. Ним створено на екрані багато різнохарактерних, яскравих образів.

    Популярність М. Глузський здобув як кіноактор. У картині «Тихий Дон» (1957) Сергія Герасимова його Калмиков відразу був помічений не лише глядачами, але й професіоналами. За більш ніж 60 років у кінематографі актор працював з багатьма відомими і видатними режисерами радянського, російського та зарубіжного кіно.

    Серед його провідних кіноролей — Фокич («У вогні броду немає» 1967, реж. Г. Панфілов), Іван Степанович Меньшиков («Прийшов солдат з фронту» 1971, реж. М. Губенко), професор Сретенський («Монолог» 1972, реж. І. Авербах), інженер Віктор Михайлович Мєшков («Майже смішна історія» 1977, реж. П. Фоменко) та багато інших — психологічно глибоких і щирих.

    М. Глузський активно працював над дубляжем іноземних фільмів і кінострічок союзних республік, брав участь в озвучуванні мультфільмів. Багато працював на радіо і телебаченні.

    Активно займався громадською діяльністю: був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, керував комісією ветеранів кіно в Союзі кінематографістів СРСР, очолював Московську міську комісію з культурно-шефської роботи над Збройними Силами СРСР і Комісію ветеранів кіно та Військово-шефську комісію м. Москви.[1]

    У 19871998 рр. вів акторську майстерню у Всеросійському державному інституті кінематографії, випустив два курси. Професор.

    Останні роки актор важко хворів, але не припиняв роботи ні в кіно, ні в театрі.

    М. А. Глузський пішов з життя 15 червня 2001 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

    Нагороди та звання[ред. | ред. код]

    Фестивалі та премії[2][ред. | ред. код]

    • 1973 — Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих («Прийшов солдат з фронту» 1971)
    • 1975 — Нагороджений Срібною медаллю ім. О. П. Довженка за участь у фільмі «Полум'я» (1974)
    • 1996 — Кінопремія «Ніка»: За найкращу роль другого плану («Чоловік для молодої жінки» 1996)[3]
    • 1998 — Кінопремія «Ніка»: «За честь і гідність»[4]
    • 1998 — Кінофестиваль «Сузір'я»: Приз «За видатний внесок у професію»
    • 1999 — Кінофестиваль «Віват кіно Росії!» в Санкт-Петербурзі: Приз «Жива легенда російського кіно»

    Пам'ять[ред. | ред. код]

    • 2002 — У документальному телециклі «Щоб пам'ятали…» («Чтобы помнили…») був знятий фільм «Михайло Глузський»
    • 2006 — У документальному телециклі «Як йшли кумири» («Как уходили кумиры») був знятий фільм «Михайло Глузський»

    Фільмографія (вибірково)[ред. | ред. код]

    та ін.

    Роботи на українських кіностудіях:

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.