Ірина
Іри́на, Орина, Яри́на (дав.-гр. Ειρήνη — від імені богині мирного життя у давньогрецькій міфології Ейрени, а також дав.-гр. Ειρήνη — «мир, морська тиша, спокій») — жіноче ім'я грецького походження.
Інші форми імені[ред. | ред. код]
| Розмовні | Іринонька, Іриночка, Іринка, Іра, Іронька, Ірочка, Іруня, Іруненька, Ірунечка, Ірунька, Іруся, Ірусенька, Ірусечка, Іруська, Ярина, Ірчик, Іриска, Іринчик, Ірунчик, Ірцюня, Ірка |
| Виникли під впливом західноєвропейських мов | Ірена, Ірен |
| Староцерковні | Орина, Ірина |
| Короткі форми імені | Іра, Ір, Рина, Рена |
Історія імені[ред. | ред. код]
У християнському іменослові ім'я Ірина співвідноситься насамперед із Іриною Македонською, першою з жінок, прославлених церквою в лику мучениці. Ця свята була дуже шанована у Візантії.
Крім неї, з ранньохристиянських святих відомі мучениці: Ірина Коринфська (III століття) і Ірина Аквілейська (Солунська або Іллірійська) (початок IV століття).
Ім'я Ірина у Візантії відносилося до поширених і мало високий соціальний статус: серед його носіїв — дружини візантійських імператорів, одна з них, імператриця Ірина, в 797 році стала повноправною правителькою держави, а після смерті церква канонізувала її за відновлення іконошанування.
Іменини[ред. | ред. код]
Православні іменини
| 16 квітня | 5 травня | 13 травня | 18 вересня |
Джерела[ред. | ред. код]
- Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей [Словник-довідник] — за ред. В. М. Русанівського; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — 3-тє вид., випр. — Київ: Наукова думка, 2005. — 334 с., ілюстр. — Бібліогр.: с. 324-331. ISBN 966-00-0550-4
- Імена святих. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 17 січня 2012.
- Святые с именем Ирина. Православный календарь. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 17 січня 2012.