Єзавель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ієзавель)
Перейти до: навігація, пошук
Гюстав Доре, «Смерть Єзавелі»

Єзавель, Ієзавель (івр. איזבל‎) — дружина ізраїльського царя Ахава, дочка Сидонського царя Ефваала (або Етбаала), який посів престол шляхом братовбивства.

Успадкувала від батька деспотичну зарозумілість, непохитну наполегливість, кровожерну жорстокість і понад усе фанатичну відданість культу Астарти, жерцем якої колись був її батько. Ставши царицею ізраїльського народу, вона зневажала його релігію і вирішила насадити своє ідолопоклонство. Ахав цілком підпав під її вплив; за її наполяганням у Самарії був побудований храм і жертовник Ваала, а також влаштована діброва для оргій на честь Астарти. При дворі Єзавелі заведений був цілий штат служителів нового культу; єврейській релігії загрожувала повна загибель, якщо б на її захист не виступив пророк Ілля, боротьба якого з Єзавеллю становить одну з найбільш вражаючих сторінок біблійної історії (3Цар 18 і 19). Жорстока несправедливість Єзавелі особливо проявилась у справі про виноградник Навуфея (3Цар 21:1-16), але цим вона переповнила чашу своїх беззаконь: викинута з вікна, вона була розтоптана вершниками і пошматована собаками (4Цар 9).

Ім'я Єзавель стало згодом синонімом всякого нечестя (Об. 2:20). У релігійній протестантській пропаганді XVI століття Єзавель порівнювали з Марією Тюдор і Катериною Медічі.

Посилання[ред.ред. код]


Свиток Це незавершена стаття з біблеїстики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.