Ієронім фон Алєсані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ієронім фон Алєсані
Народився 14 жовтня 1830(1830-10-14)
Задар
Помер 8 лютого 1887(1887-02-08) (56 років)
м. Чернівці
·серцева недостатність
Діяльність державний службовець, політик
Посада член Палати Цислейтаніїd, Депутат Буковинського крайового сейму[d] і Q116689166?
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Орден Залізної Корони 2 ступеня

Ієронім фон Алєсані — крайовий президент Герцогства Буковина в період з 1874 по 1887 рр. Незважаючи на довгий термін правління, мало цікавився справами краю.

Від часів його президенства боярські родини почували себе цілковитими господарями в економічному та громадському житті краю. Їхня політика зводилася до одержання особистих привілеїв та збагачення шляхом різних зловживань. «Газета польська» писала: « Під прикриттям хворого барона Алезані, який зовсім не займався краєм, розрослася на Буковині кліка кількох румунських бояр, яким здавалося, що край існує тільки для того, щоб вони мали з чого черпати прибутки матеріальні і почесті… Дезорганізація в управлінні, протекціонізм, хабарництво, визискування коштів публічних на користь кишені кількох…». Висміюючи наслідки політики цієї кліки протягом 70-80-х рр. ХІХ ст., А.Ончул писав: «Результатами консервативної партії були: баронський титул для родин Стирчів і Гурмузакі, закладення фамільного фідеікомісу для родини барона Василька, титул професора для учителя акушерської школи Вольчинського, локальні залізниці для бояр у серетській долині, щоб таким чином підвищити вартість боярських угідь, банкова концесія Алєка Петріно, щоби зміцнити його пошарпані фінанси, виарендовання копальні вапна від релігійного фонду і т. д.»

Попередник: Президент Герцогства Буковина


1874 — 1887

Наступник:
Фелікс фон Фріденталь Фелікс фон Фріденталь

Джерела[ред. | ред. код]

  • Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ — початку ХХ ст. — Чернівці, 1999. — с.210