Чжао Шу
| Чжао Шу трад. китайська: 趙曙 спрощ. кит.: 赵曙 трад. китайська: 趙宗實 спрощ. кит.: 赵宗实 | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1 травня 1063 — 25 січня 1067 року | ||
| Попередник: | Чжао Чжень | |
| Спадкоємець: | Чжао Сюй (I) | |
| Ім'я при народженні: | невідомо[1] | |
| Народження: |
16 лютого 1032 Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун | |
| Смерть: |
25 січня 1067 (34 роки) Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун | |
| Країна: | Династія Сун | |
| Рід: | House of Zhaod | |
| Батько: | Zhao Yunrangd[2] | |
| Мати: | Rend[2] | |
| Шлюб: | Empress Gaod[2] | |
| Діти: | Чжао Сюй[3][2], Zhao Haod[2], Zhao Yand[2], Zhao Yund[2], Princess Weiguo Chugo Dazhangd[2], Princess Baoand[2], Princess Hanguo Weiguo Dazhangd[2] і Princess Shuguod[2] | |
| Автограф: | 
| |
Чжао Шу (спрощ.: 赵曙; кит. трад.: 趙曙; піньїнь: Zhào Shǔ), храмове ім'я Їнцзун (кит.: 英宗; піньїнь: Yīngzōng; 16 лютого 1032 —25 січня 1067) — п'ятий імператор династії Сун.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з імператорського роду Чжао. Був сином принца Чжао Юнчжана, двоюрідного брата імператора Чжао Чженя, який упродовж деякого часу вважався спадкоємцем трону. Проте 1055 року Чжао Чжень оголосив своїм спадкоємцем саме Чжао Шу.
1063 року після смерті Чжао Чженя новим імператором став Чжао Шу. Від самого початку правління між імператорськими радниками точились суперечки щодо статусу померлого батька нового імператора. Одні прпонували надати йому звання «імператорського дядька», інші — «батька». Зрештою, 1066 року, Їнцзун підтримав останніх і зумів відстояти свою позицію.
1065 року Чжао Шу видав наказав про складання загальної історії під назвою «Всеосяжне дзеркало для допомоги урядові» (Цзи чжи тун цзянь), доручивши ту працю відомим вченим Сима Гуану, Лю Шу, Лю Бану та Фан Цзуї.
1067 року в імператора виявили хворобу серця, скоріш за все, то було цереброваскулярне захворювання. Він оголосив свого старшого сина Чжао Сюя спадкомцем трону. Помер Чжао Шу 25 січня 1067 року.
Девіз правління[ред. | ред. код]
- Чжипін (治平) 1064—1067
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 脱脱 History of Song // 宋史 — 1345. — Т. 13. — (二十四史)
- ↑ а б в г д е ж и к л м China Biographical Database
- ↑ Ebrey P. B. Emperor Huizong — 1 — Harvard University Press, 2013. — P. 12. — 696 p. — ISBN 978-0-674-72525-6
Джерела[ред. | ред. код]
- TWITCHETT, Denis; SMITH, Paul Jakov. The Cambridge History of China, Vol. 5 Part One: The Sung China and Its Precursors, 907–1279 AD. 1. vyd. Cambridge, New York, Melbourne, Madrid, Cape Town, Singapore, Sao Paulo, Delhi : Cambridge University Press, 2009. 1128 s. ISBN 0521812488, 978-0521812481.
| |||||||
|
