Педро Абад Сантос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Педро Абад Сантос
Pedro Abad Santos
Pedro Abad Santos.jpg
Прізвисько Perico
Народився 31 січня 1876(1876-01-31)
Сан-Фернандо, Центральний Лусон, Філіппіни
Помер 15 січня 1945(1945-01-15) (68 років)
Minalind, Пампанга, Центральний Лусон, Філіппіни
Країна Flag of the Philippines (navy blue).svg Філіппіни
Діяльність доктор медичних наук
Відомий завдяки діяч філіппінського національно-визвольного руху.
Alma mater Колегія де-Сан-Хуан-де-Летран
Посада член Палати представників Філіппінd
Партія Соціалістична партія Філіппін,
Комуністична партія Філіппін
Брати, сестри José Abad Santosd

Педро Абад Сантос (Pedro Abad Santos; 31 січня 1876 — 15 січня 1945) — діяч філіппінського національно-визвольного руху.

Був засновником і керівником Соціалістичної партії Філіппін у 1930-х.

Заступник голови Комуністичної партії Філіппін з 1938 до арешту японськими окупантами у 1942 році, брав участь у боротьбі проти іспанських та американських колонізаторів у 1896–1901.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Абад Сантос народився в багатій родині в місті Сан-Фернандо, Філіппіни. Він був старшим з 10 дітей Вісенте Абад Сантоса і Торібіі Баско. Його рідний брат Хосе Абад Сантос став головним суддею Верховного суду Філіппін.

Педро здобув середню освіту в Колегії де-Сан-Хуан-де-Летран. Пізніше він вступив до Університету Санто-Томас, де він отримав звання доктора медичних наук.

Учасник визвольної революції 1896 року та війни проти США 1899—1902 років. Служив мировим суддею у рідному місті. До лівого руху прийшов під впливом ідей Льва Толстого та Генрі Джорджа, які спонукали його виступати на захист пригніченого селянства; пізніше став прихильником марксизму. З 1907 до кінця 1920-х роках — активний діяч Партії націоналістів.

У 1932 році організував і очолив легальну Соціалістичну партію, яка в 1938 році об'єдналася з компартією, що вийшла з підпілля, в одну легальну компартію Філіппін на з'їзді, що проходив в оперному театрі Маніли. Тоді ж було обрано її віце-головою.

1941 року балотувався у президенти Філіппін.

У 1942—1944 роках разом зі своїм товаришем по партії Крісанто Еванхелістою був ув'язнений японськими окупантами. Був випущений незадовго до смерті через погане здоров'я; президент Хосе Лаурель відмовився його повторно затримувати.

Помер через ускладнення хвороби шлунка.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Большой энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 1 / под ред. А. М. Прохорова. — М. : Советская энциклопедия, 1991. — 863 с. — ISBN 5-85270-015-0. — ISBN 5-85270-042-8.(рос.)