Абаоцзи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Абаоцзи
耶律阿保磯
імператор династії Ляо
Початок правління: 907
Кінець правління: 926
Попередник:
Наступник: Елюй Дегуан
Дата народження: 872(0872)
Дата смерті: 6 вересня 926
Місце смерті: Фуюйчен
Династія: Ляо
Батько: Гуньлі
Мати: Сяо Яньмуцзинь

Абаоцзи (Елюй Амбагай) (храмове ім’я Тай-цзу ) (кит. 太祖 – «Великий предок») (кит. 耶律阿保磯 – Абаоцзи) – вождь племені киданів, імператор киданів, засновник династії Ляо (907-1125 рр.)

Народження та юність[ред.ред. код]

Майбутній імператор киданів Тай-цзу народився 872 р. і був сином Гуньлі (Елюя Саладі) – чиновника, що займав посаду іліцзиня ( виконував військові і судові функції). Згідно легенди,перед народженням Абаоцзи його мати, Сяо Яньмуцзинь, побачила сон, що до неї в лоно спустилося сонце, після чого вона завагітніла.[1] В три місяці Абаоцзи навчився ходити, раптово почав говорити і наперед знав про всі справи. З малих літ, він міг розмірковувати про справи роду. З самого народження імператор вирізнявся великодушшям, мав великий розум і не був схожим на інших. В дитинстві його називали Цзюеліци – «неперевершена сила».[2] Досягнувши зрілого віку, Абаоцзи вирізнявся міцною статурою, сміливістю, войовничістю і кмітливістю. Чудово їздив верхи і стріляв із лука, пробиваючи стрілою залізо товщиною в один цунь.[3]

Подальша кар'єра[ред.ред. код]

Потім, Абаоцзи став чиновником (очевидно військовим) і хитрістю підкорив людей народу шивей, які не підкорялися владі киданів, переміг жунів, і отримував перемоги над цими та іншими племенами, після чого люди надали йому ім’я Ачжусалі («подібний батьку і діду хороший правитель»).[4] В 901 р. Ціньде, дядько Тай-цзу, ставши ханом, назначив його ілізцинем в своєму племені. Тай-цзу розромив одне за іншим племена шивей і юйцзюе і захопив багато полонених. 902 р. Тай-цзу, на чолі 400 тис. військ пішов в похід в район провінцій Хедун і Хебей, взяв дев’ять великих міст і захопив багато полонених, верблюдів, коней, великої рогатої худоби і овець – всього 95.000. В 903 р. Тай-цзу покарав народ нючжи (чжурчженів).

Шлях до влади. Імператор[ред.ред. код]

Про переддержавну історію киданів мало що відомо.Китайські документи вперше містять згадки про киданів у IV ст., коли на тлі бурхливих подій періоду 16 варварських держав, почав формуватися киданський етнос.[5]Ще в кінці IX ст. кидані, що населяли степи Західної Маньчжурії, знаходилися на цивілізаційному етапі військової демократії. Їхнє протидержавне утворення являло собою конфедерацію восьми племен-кочовищ під началом єдиного верховного вождя, котрим ставав по черзі на три роки кожен із восьми племінних вождів даженів(«великих людей»). В 903 р. Елюй Амбагай став черговим вождем цієї конфедерації. 907 р., коли настав час здати владу іншому племінному вождю, Абаоцзи, за порадою дружини Шулюй, запросив усіх вождів на бенкет де, напоївши їх вином, відрубав всім даженям голови.[6] Так в 907 р.(за однією із версій – лише в 916 р.)[7] був здійснений державний переворот, і децентралізована киданська конфедерація трансформувалася у монархічну державу,яка в 937 р., уже після смерті Абаоцзи отримала назву Ляо.[8] Абаоцзи оголосив себе Тяньхуан-ваном (Небесним імператором), а свою дружину Шулюй – імператрицею.[9] Для згуртування киданів, Абаоцзи одразу почав війни з сусідами. В 911 р. Абаоцзи поневолив татабів, у 915 р. – амурське плем’я угі, а в 926 р., після десятирічної, невдалої для киданів спочатку, війни, нарешті була завойована держава Бохай.[6] Після цього він перейменував державу Бохай в «державу» Дундань і призначив управляти нею старшого сина Туюя. Іноді, в ще нестабільній державі киданів, виникали бунти, однак всі вони були успішно придушені.Крім того, Тай-цзу інтенсивно зайнявся внутрішньою політикою і розбудовою держави Ляо. В проведені реформ йому активно допомагав уродженець землі Янь, Хань Янь-хуей. Хань Янь-хуей вперше навчив киданів організації офіційних закладів, будуванню міст, обнесених внутрішніми і зовнішніми стінами, і створенню торгових містечок. В підкоренні киданями інших держав також велику роль зіграв Янь Хуей.[10] Крім, того, при Абаоцзи, на основі китайської, була складена киданьська писемність у кількості більше 3 тис. знаків, а в великому кочів’ї, в якому жив Тай-цзу, був побудований буддистський храм, названий Тяньсюнси. Крім того були збудовані чотири великі башти для оборони і засноване обласне місто Танчжоу. В вересні 926 р. імператор Тай-цзу помер в Фуюйчені та був похований на горі Муешань.[11]

Діти[ред.ред. код]

Сини[ред.ред. код]

  • Елюй Туюй(Пей)
  • Елюй Яогу(Дегуан)
  • Елюй Ліху(Хунгу)
  • Елюй Яліго

Доньки[ред.ред. код]

  • Елюй Чжигу

Примітки[ред.ред. код]

  1. История железной империи Пер. И комент. Л.В.Тюрюминой , с.43
  2. История железной империи Пер. И комент. Л.В.Тюрюминой , с.43
  3. Е.Лун-ли. История государства киданей (Цидань го чжи),с.41
  4. История железной империи Пер. И комент. Л.В.Тюрюминой , с.44
  5. The Camridge history of China.Volume 6 "Alien regimes and border states 907-1368", с.44
  6. а б Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу, с.243
  7. История Китая под. ред. А.В.Меликсетова, с.190
  8. W.Eberhard. A history of China, p.120
  9. Е.Лун-ли. История государства киданей (Цидань го чжи),с.42
  10. Е.Лун-ли. История государства киданей (Цидань го чжи),с.43
  11. Е.Лун-ли. История государства киданей (Цидань го чжи),с.53

Література[ред.ред. код]

  • Е. Лун-ли «История государства киданей»/ пер.В.С. Таскина – М.,1979
  • «История железной империи» /пер. Л.В.Тирюминой – Новосибирск 2007
  • Рубель В.А. «Історія середньовічного Сходу»: Підручник. – К.: Либідь,2002
  • История Китая; Учебник/ Под редакцией А.В. Меликсетова.Изд-во МГУ.,2002
  • The Cambridge history of China volume 6 "Alien regimes and border states 907-1368".Cambridge University Press,2008
  • W.Eberhard "A history of China".,2004
  • F.W. Mote "Imperial China 900-1800", Harward University Press,2003


Посилання[ред.ред. код]