Династія Ляо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Династія Ляо
Династія Тан Flag
907 – 1125 Династія Цзінь Flag
Розташування Династія Ляо
Династія Ляо
Столиця Шанцзін
Мови Киданська
Релігії Буддизм
Шаманізм
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 907
 - Повалення 1125

Дина́стія Ляо (кит. традиц.: 遼朝спрощ.: 辽朝піньїнь: Liáo Cháo, кидан.: Mos Jælud) — династія, що правила північним Китаєм після падіння династії Тан, до поразки від держави чжурчженів. Ця династія керувалася імператорами з роду Елюй. Правління цієї династії тривало понад 200 років.

Історія[ред.ред. код]

Засновниками династії стали вожді киданів з роду Елюй. Вождь Абагянь скористався поваленням династії Тан у 907 році, щоб атакувати північні землі Китая. Тоді ж було оголошено про утворення нової династії, що отримала назву Ляо. Водночас кидані атакували державу Бохай, яку підкорили у 926 році. У 916 році володарі прийняли китайську титулатуру. В китайських володіннях киданські правителі продовжували танські традиції, а у своїх степових землях — традиції кочовників. Територію імперії поділено на 7 великих провінцій, що поділялися на управління (фу), які складалися з префектур (чжоу). ті, в свою черегу, з округів (сіань).

Імператори з династії Ляо з 926 року захопили землі у сучасній Монголії, провінції Внутрішня Монголія, на Далекому Сході, підкорено північ Корейського півострова. Велися успішні війни проти держав Пізня Тан та Пізня Цзінь. До 947 року останні були підкорені, після чого імператор киданів Тай-цзун перейменув державу у Да Ляо (Велике Ляо). Проте незабаром він зазнав поразки від Пізньої Хань.

У 950—960-х роках державу охопили внутрішні конфлікти, викликані боротьбою за владу всередині правлячого роду. разом з тим накопичилися проблему між знатю, що покитайчилася, та кочівною аристократією. До 980 року імперія Ляо була суттєво послаблена.

Новий період підйому Ляо пов'язано із володарювання імператора Шен-цзуна, який з 982 до 1031 року здійснив низку походів до Кореї, на південь Китаю, а також проти західних кочівників. В результаті Ляо досягла найбільшої могутності. Імперія Сун у 1004 році вимушена була погодитися нас плату щорічної данини у розмірі 100 тисяч унцій срібла й 200 тисяч рулонів шовку. Смерть Шен-цзуна спричинила нову боортьбу між придворних за вплив на молодого імператора Сін-цзуна. За його наступників Ляо все більше поглинали внутрішні протиріччя, що шкодили зовнішньому престижу тадавали змогу сусідам атакувати кордони імперії. Останнім успіхом киданів стала війна проти татарського племені цзубу у 1092–1102 роках.

У 1115 році утворився союз династії Сун та чжурчженів проти Ляо. В результаті війни у 1120 році чжурчжені захопили столицю киданів Шанцзін, тоді імператор Тяньцзо-ді втік до південної столиці Нанцзіна, який було захоплено ворогом у 1125 році. З цим династія Ляо була знищена.

Релігія[ред.ред. код]

В релігійному плані кидані-кочовники зберігали традиції шаманізму та анімізму. Ті, що селилися на китайських землях більше підтримували буддистські течії. Водночас вплив свій зберегли даосизм та зороастризм.

Імператори[ред.ред. код]

Храмове ім'я Особисте ім'я Роки правління Девіз і роки правління
Тайцзу
太祖 Tàizǔ
Елюй Абаоцзі
耶律阿保機 Yēlǜ Ābǎojī
907926
  • Шеньце (神冊 Shéncè) 916–922
  • Тяньчжань (天贊 Tiānzàn) 922–926
Тай-цзун
太宗 Tàizōng
Елюй Дегуан
耶律德光 Yēlǜ Déguāng
926947
  • Тяньсянь (天顯 Tiānxiǎn) 926–937
  • Хуейтун (會同 Huìtóng) 937–947
  • Датун (大同 Dàtóng) 947
Ші-цзун
世宗 Shìzōng
Елюй Жуань
耶律阮 Yēlǜ Ruǎn
947951
  • Тяньлу (天祿 Tiānlù) 947–951
Му-цзун
穆宗 Mùzōng
Елюй Цзін
耶律璟 Yēlǜ Jǐng
951969
  • Інлі (應曆 Yìnglì) 951–969
Цзін-цзун
景宗 Jǐngzōng
Елюй Сянь
耶律賢 Yēlǜ Xián
969982
  • Баонін (保寧 Bǎoníng) 969–979
  • Цяньхен (乾亨 Qiánhēng) 979–982
Шен-цзун
聖宗 Shèngzōng
Елюй Лунсюй
耶律隆緒 Yēlǜ Lóngxù
9821031
  • Цяньген (乾亨 Qiánhēng) 982
  • Тунхе (統和 Tǒnghé) 983–1012
  • Кайтай (開泰 Kāitài) 1012–1021
  • Тайпін (太平 Tàipíng) 1021–1031
Сін-цзун
興宗 Xīngzōng
Елюй Цзунчжен
耶律宗真 Yēlǜ Zōngzhēn
10311055
  • Цзінфу (景福 Jǐngfú) 1031–1032
  • Чунсі (重熙 Chóngxī) 1032–1055
Дао-цзун
道宗 Dàozōng
Елюй Хунцзі
耶律洪基 Yēlǜ Hóngjī
10551101
  • Ціннін (清寧 Qīngníng) 1055–1064
  • Сяньюн (咸雍 Xiányōng) 1065-1074
  • Тайкан (太康 Tàikāng) 1075-1084
  • Даань (大安 Dà'ān) 1085-1094
  • Шоушан (壽昌 Shòuchāng) 1095-1101
Елюй Яньсі
耶律延禧 Yēlǜ Yánxǐ
11011125
  • Цяньтун (乾統 Qiántǒng) 1101–1110
  • Тяньцін (天慶 Tiānqìng) 1111–1120
  • Баода (保大 Bǎodà) 1121–1125

Джерела[ред.ред. код]

  • Mote, Frederick W. (1999). Imperial China: 900–1800. Cambridge: Harvard University Press. ISBN 0-674-44515-5.
  • David Curtis Wright: From War to Diplomatic Parity in Eleventh-Century China: Sung's Foreign Relations With Kitan Liao. Brill Academic Publishers, 2005, ISBN 978-90-04-14456-9, S. 290.