Абу Ісхак аль-Бітруджі
| Абу Ісхак аль-Бітруджі | |
|---|---|
| араб. أبو إسحاق نور الدين البطروجي الإشبيلي | |
| Народився |
не пізніше 1185 Педроче, Кордова, Андалусія, Іспанія або Al-Magreb al-Aqsad |
| Помер | 1204[1][2] |
| Країна |
 Альмохади[d] |
| Діяльність | астроном, астролог, письменник, космолог |
| Галузь | астрономія |
| Вчителі | Ібн Туфайл |
Нур ад-Дін Абу Ісхак Ібрахім ібн Юсуф аль-Бітруджі (пом. близько 1185, 1192 або 1204) — арабський астроном. У Європі був відомий під ім'ям Альпетрагій. Народився в містечку Педроче поблизу Кордови. Автор одного з варіантів теорії гомоцентричних сфер, який мав широку популярність у Середньовіччі.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Нур ад-Дін аль-Бітруджі поділяв думку вчених Андалусії (зокрема свого вчителя Мухаммада ібн Туфайла, а також Аверроеса), що теорія епіциклів не відповідає дійсності, оскільки існування епіциклів і ексцентричних деферентів суперечить фізиці Арістотеля, згідно з якою може бути тільки центр світу, що збігається з центром Землі (так званий Андалусійський бунт[3]). Розробив модель руху планет, що є різновидом теорії гомоцентричних сфер[4]. Трактат аль-Бітруджі Книга про астрономію (Китаб фі-л-хай'а) з викладом цієї моделі, перекладена латиною (Майкл Скот[en], 1217 рік, Толедо), здобула широку популярність серед європейських учених. Проте теорія аль-Бітруджі перебувала в повному розриві зі спостереженнями і не змогла стати основою астрономії.
Істотним новаторством теорії аль-Бітруджі було пояснення причини руху планет. Якщо більшість учених того часу були впевнені, що планети рухаються під дією духовних безтілесних двигунів («інтелігенцій», або ангелів), то аль-Бітруджі дав механічне пояснення: вища небесна сфера отримує від Першодвигуна рушійну силу (імпетус) і передає її нижчим сферам до яких прикріплено планети); у міру наближення до Землі ця сила слабшає[5]. Як аналогію аль-Бітруджі наводив падіння кинутого каменя. Втім, навіть його теорія не була послідовно механічною. Аль-Бітруджі все ж мусив звертатися до уявлення про одухотвореність сфер для пояснення нерівномірності руху планет (зокрема, зворотних рухів): кожна зі сфер відчуває якесь бажання «наслідувати» руху сфери нерухомих зір, яку рухає безпосередньо Першодвигун. Це наслідування і спричиняє нерівномірність[6].
На честь Нур ад-Діна аль-Бітруджі названо місячний кратер Аль-Бітруджі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://digitale.beic.it/primo_library/libweb/action/search.do?fn=search&vid=BEIC&vl%283134987UI0%29=creator&vl%28freeText0%29=Alpetragius
- ↑ Istituto centrale per il catalogo unico EDIT 16: censimento nazionale delle edizioni italiane del XVI secolo — Roma: ICCU, 2000.
- ↑ Sabra 1984.
- ↑ Рожанская 1976, с. 264—267; Pedersen 1993, p. 235—236.
- ↑ Рожанская 1976, с. 158.
- ↑ Samsy 2007.
Література[ред. | ред. код]
- Матвиевская Г. П., Розенфельд Б. А. Математики и астрономы мусульманского средневековья и их труды (VIII—XVII вв.). — М. : Наука, 1983.
- Рожанская М. М. Механика на средневековом Востоке. — Москва : Наука, 1976.
- Розенфельд Б. А. Астрономия стран ислама // Историко-астрономические исследования, вып. XVII. — М., 1984. — 27 квітня. — С. 67—122. Архівовано з джерела 25 вересня 2006.
- Dreyer J. L. E. History of the planetary systems from Thales to Kepler. — Cambridge University Press, 1906.
- Kennedy E. S. Alpetragius's Astronomy // Journal for the History of Astronomy. — 1973. — Т. 4 (27 квітня). — С. 134—136.
- Langermann Tzvi Y. Arabic Cosmology // In: Early science and medicine. — Heidelberg, New York : Springer, 1997. — Т. 2 (27 квітня). — С. 185—213.
- Linton C. M. From Eudoxus to Einstein. — Cambridge University Press, 2004.
- Pedersen O. Early physics and astronomy: a historical introduction. — Cambridge University Press, 1993. — P. 235—236.
- Sabra A. I. The Andalusian Revolt Against Ptolemaic Astronomy: Averroes and al-Bitrûjî // in: Transformation and Tradition in the Sciences: Essays in honor of I. Bernard Cohen. — Cambridge University Press, 1984. — 27 квітня. — С. 233—253.
- Samsy J. Biṭrūjī: Nūr al‐Dīn Abū Isḥāq (Abū Jaʿfar) Ibrāhīm ibn Yūsuf al‐Biṭrūjī // In: The Biographical Encyclopedia of Astronomers. — Springer, 2007. — 27 квітня.
- Samsy J. Al-Bitrūjī Al-Ishbīlī, Abū Ishāq // In: Complete Dictionary of Scientific Biography. — Encyclopedia.com, 2008. — 27 квітня.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Ю. А. Кимелев, Т. Л. Полякова, «Наука и религия». Арабо-исламская наука и латинский Запад. (рос.)
- MuslimHeritage.com: Astronomy.(англ.)
- Medieval physically real planetary models.(англ.)
|
