Абілєв Велі Муратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абілєв Велі Муратович
Народився 1898
Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 1945
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність Кримські татари
Діяльність письменник, педагог
Мова творів Кримськотатарська
Партія КПРС

Велі Муратович Абілєв (Абілов, Габильов, Габілов; (1898, Таврійська губернія, Російська імперія — 1945)) — кримськотатарський письменник, педагог, публіцист і журналіст. Директор Кримськотарського педагогічного технікуму (1925—1925). Директор Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (1933—1934). Член ВКП(б). Провів у таборах сім років. Посмертно реабілітований в 1957 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1898 році на території Жовтневого району Криму в родині селян[1].

Початкову освіту здобув у сільській школі, де його вчителем був Абдулла Лятіф-заде[2]. З 1914 по 1919 рік вчителював у селах Мурзабек та Баїм Євпаторійського повіту[3].

У 1920 році став головою сільревкому в Мурзабеці. З 1921 по 1923 році навчався в Москві в Комуністичному університеті трудящих Сходу імені Й. В. Сталіна. Повернувшись до Криму очолив татарське обласне відділення радянської партійної школи. Читав лекції із суспільствознавства на обласних курсах вчителів. З 1925 по 1926 рік співробітник політосвіти Наркомосу. У 1925 році був призначений завідувачем татарського педагогічного технікуму, де перебував на посаді протягом одного навчального року[3][4]. Був членом ВКП(б)[1].

З 1920-х років публікувався в газетах і журналах Кримського півострова. Автор статей, художньої прози і п'єс. П'єси «Аділь яхут бинъден бірі» («Аділь, або один з тисячі») та «Учь їв» («Три шляхи»), які були поставлені Кримським державним татарським театром у період з 1925 по 1927 рік. Абілєву також належать п'єси «Эльвида» («Прощай») та «Омюр баари» («Весна життя»)[3].

У 1928 році вступив до Ленінградського інституту політосвіти. Закінчивши інститут, був призначений директором Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (1933—1934)[5]. З 1935 по 1938 рік — виконуючий обов'язки редактора в газеті «Янъы дюнья» («Новий світ»)[3].

18 вересня 1937 року був заарештований і звинувачений в участі в контрреволюційній організації" Міллі фірка. 14 серпня 1938 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його на вісім років виправно-трудових таборів за 58-ю статтею Кримінального кодексу РСФРР[1].

Помер у 1945 році в таборі[3]. 18 липня 1957 року Кримський обласний суд посмертно реабілітував Велі Абілєва[1].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Габилев Вели Муратович. ru.openlist.wiki (ru). Процитовано 2020-06-26. 
  2. Известные учителя Крыма начала ХХ века. avdet.org. 2018-10-05. Процитовано 2020-06-26. 
  3. а б в г д Абілєв Велі Муратович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2020-06-26. 
  4. Усманова Сайде Аблякимовна. К ИСТОРИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ТОТАЙКОЙСКОГО ПЕДТЕХНИКУМА. 1922 - 1931 ГГ // Крымское историческое обозрение. — 2017. — № 1 (20 жовтня).
  5. Галерея ректоров института – Музей истории Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. museum.cfuv.ru. Процитовано 2020-06-26. 

Посилання[ред. | ред. код]